Гуманістичні аспекти творчих процесів

О. В. Рибальченко, Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України

До дослідження творчих процесів психологи підходили з різних сторін. Наприклад, італійський невропатолог Ломброзо, німецький психіатр і психолог Е. Кречмер і вітчизняний психогенетик А.В. Ефроїмсон пов’язували творчість геніїв з неабиякою часткою безумства, відхиленнями від норми, психосоматич­ними порушеннями, що призводить до значного виплеску енергії, так необхідної для відкриття будь-чого нового.

Але є в історії сучасної психології інший, ще погано зрозумілий і освоєний нами погляд на творчість. Це традиція гуманістичної психології А. Маслоу, його ідея самоактуалізуючої особистості, що активно обговорювалась у нашому психологічному середовищі 1990-х років. Ця ідея з’явилася у А. Маслоу в кризовий період — під час Другої світової війни, коли всі моральні цінності були зламані і вже ніщо не могло переконати людину.

А. Маслоу зібрав матеріал про видатних вчених, письменників, суспільно-політичних діячів, для яких творчість була потребою життя, і з’ясував цікаву закономірність. Виявляється, наші культурні цінності («буттєві», як їх називає А. Маслоу) — істина, справедливість, добро, свідомість, краса, гармонія, життєвість і т.д.— вкорінені не стільки у сфері свідомості, скільки в нашому біологічному житті. Їх активізація та вияв, пов’язані зі спонтанною творчістю, вивільняють креативний потенціал біологічної природи і дозволяють пережити моменти справжнього життя, які отримали назву «пікові переживання».

Самоактуалізація — це метабіологічна потреба людини. Тобто така потреба, без задоволення якої, можливо, людина і не помре, але ніколи не випробує справ­жньої, глибинної, захоплюючої потужності біологічної енергії, що ви­што­вхує її свідомість у сфери, де їй відкривається істина, краса та радість твор­чості. «Зу­стрічі з божественним» — нерідко говорять про це поети, «ося­ян­ня» — свідчать видатні вчені. З точки зору гуманістичної психології, це біо­логічний відгук на зіт­кнення свідомості зі сферою цінностей, яку філософи тра­диційно називають трансцендентальною, літератори — духовною, вче­­ні — інтуїтивною. І в цьому суть відповіді, яку гуманістична ( тобто, та, що вірить в можливості людини) пси­хологія дає в момент історичної кризи.

Самоактуалізована людина з точки зору гуманістичної психології — це вершина реалізації біологічного потенціалу виду. Подібні ж думки, що стосуються генія, висловлював і філософ Володимир Соловйов, вважаючи, що в генії реалізовується енергетичний потенціал нації. У будь-якому випадку той, що побував на вершинах творчості, відрізняється підвищеною енергією і життєвою силою, яка передається витвору. У науковому пізнанні вона часто виступає як заразлива переконливість, що додає відкриттю необхідну «пробивну силу», з метою завоювання розумів наукового співтовариства. Саме на неї посилалися представники соціально-психологічної детермінації науки Т. Кун і М. Полані. Могутній темперамент, що здатний здолати всякі кордони, бурхливі емоції і відсутність розумної міри, що так часто спостерігаються у творчих людей — вияв величезного притоку енергії, який вони відчувають, але яким ще не вміють управляти. Згідно думки А. Маслоу, цей притік пов’язаний з «вищими дотиками», проникненням у сферу первинних ейдосів, архетипів, а зовсім не з сублімацією, як у З. Фрейда. Спочатку — «душі настало пробудження», а вже потім — «і ось знову з’явилася ти». А не навпаки. Вищі дотики пробуджують біологічну енергію, якої стільки, що вираженням у фізичному плані вона не вичерпується. Звідси народжується творчість. Творчість від надлишку, від бажання віддати і передати те, що, безсумнівно, є більш загальним, ніж «я сам».

До М. Полані, що відкрив нам «пристрасну інтелектуальність», через жорсткі методологічні стандарти, існувала думка, що наукові відкриття здійснюються спокійно і раціонально. Але в психології науки нагромадилося вже багато фактів, підтверджуючих швидше теорію А. Маслоу. У тому числі і те, що «буттєві цін­ності» — це синтетичний, а не розчленований конгломерат. Тобто не можна, пізнаючи істину, не стикатися з красою, гармонією, впорядкованістю і т.д. Наприклад, за свідченням видатних вчених, багато хто з великих дослідників і лікарів минулого мав, крім наукових інтересів, ще і поетичні, художні, музичні, філософські. Ньютон і зовсім займався алхімією, теологічними дослідженнями. Нерідко вчені, в тому числі і А. Ейнштейн, визнавали, що шукають у природі симетрію і гармонію, а в теорії керуються естетикою побудови.

Але відкрити в собі потребу в «буттєвих цінностях» — це значить змінити своє буття: включити в нього нові спектри бачення і переживання життя. Відкрити в собі джерело, багате енергією і силою, що неминуче приводить до творчості не тільки культурної, але — найголовніше — до творчості самого життя. І таке розуміння творчості і самої природи людини, яка «далеко не така погана, як про неї прийнято думати», зі слів самого А. Маслоу, дає нам надію і перспективний погляд на себе, як цього і можна було б чекати від психології, що називає себе гуманістичною.