Інструменти рок-гурту в образній драматургії симфонії «Страсті за Владиславом» В. Рунчака як показник діалогізму часу (минуле -- сучасне)

Сташевський А. Я., Інститут культури і мистецтв Луганського національного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка

Аналіз стильових ознак симфонії «Страсті за Владиславом» В. Рунчака наводить на думку про типову ситуацію полістилістики, що її використовує автор для організації синтетичного музичного простору, у якому немає меж між інтонаційними моделями різних типів музики ()академічної, рок, вуличної та ін., у якому різнорідність елементів будови перетворюється на досить гармонійне єдине ціле.

З точки зору стилістичного наповнення, цей твір є, безумовно, унікальним не тільки особисто для композитора, але й для всієї української музики останніх років. Оригінальність концепції твору полягає у використанні як новітніх технологій (певним чином змонтований відеоряд та проектор, що демонструє діапозитив картини М. Ге «Що є істина?»), так і джаз-рокового музикування (синтезатор, бас-гітара та ритм-секція), а також у впливі елементів, що є характерними для інших жанрів, наприклад барокового жанру пасіонів (текстові вставки -- читець та речитація оркестру на канонічні релігійні тексти) або вуличної музики. Такий підхід створює поліжанрове середовище, у якому елементи різних систем та жанрів переплавлені в єдиний комплекс, через використання якого автор декларує своє кредо щодо втрати такої значної для музичного мистецтва особистості, як Владислав Золотарьов.

Звернемо увагу на застосування елементів джаз-рокового звучання в контексті партитури твору. Уперше тембр синтезатора (алеаторична імпровізація шумами) використовується в цифрі 2 для створення «варварського», навіть «диявольського» звучання. Потім, у другій частині твору образний зміст рокового виконання має дещо інший характер: так, у цифрі 26 синтезатор (тембр легкого шуму вітру) та сольна бас-гітара створюють містичний образ інобуття, змальовують картину Едему. Однак у цифрі 28 ситуація змінюється кардинально -- дві електрогітари виконують роль динамічної підтримки партії баяна та струнних.

Дуже важливим моментом твору, у якому специфіка звучання рок-гітари стає своєрідною ознакою сучасності, є цифра 33. Музичний матеріал будується на декламації в партії оркестру слів з концерту М. Березовського та на паралельному звучанні соло гітари, у партії якої використовуються інтонації в дусі літургійних розспівів (цифра 33 партитури).

Звучання синтезатора (космічний тембр) у цифрі 35 є єдиним моментом, коли проявляється його інтонаційна природа. Синтезатор звучить якраз після картини пасторалі (цифра 34 -- соло скрипки під сонорний акомпанемент баяна). У цьому сенсі логічним буде припустити, що терени були пройдені героєм «Страстей» і душа досягла того містичного місця, де й знайшла своє заспокоєння. Надалі синтезатор знову виконує функцію шумового супроводу -- символу урбаністичної, деструктивної цивілізації (документального кіно в цифрі 37). Останній раз рок-гурт підключається у своєрідному епілозі твору -- цифра 39 -- для створення, так би мовити, загальнолюдської жалоби за страсною жертвою. У цьому ми вбачаємо певну алюзію із заключним хором зі «Страстей за Матфієм» І.С. Баха.

В. Рунчак є одним з перших в українській музиці композиторів, який прокладає у своїй творчості шлях до мультимедійності як принципу побудови художнього цілого. Певним чином цей шлях є логічним продовженням розвитку полістилістичних явищ сучасності.

Використання рок-гурту є певною ознакою часу, спробою актуалізувати сучасність в умовах літургійного жанру, змістити акценти з суто ритуальної проблематики й складної інтонаційної сфери в бік, так би мовити, «життєвості» й реальності нашого сьогодення (у цьому сенсі В. Рунчак є нащадком Е.Л. Вебера та його знаменитої рок-опери «Ісус Христос суперзірка», 1970).

Інструменти рок-гурту (бас-гітара, синтезатор, гітара, ударна установка) -- це «голос сучасності», що створює атмосферу діалогу часів -- минулого та сучасного.