Іван Франко про соціопсихічні чинники етнокультури українців

П. Г. Берко, Львівський національний медичний університет ім. Д. Галицького, М. С. Небелюк, Бориславське медичне училище

При аналізі соціопсихічних чинників етнокультури українців, на думку одного з найвидатніших письменників України Івана Франка, необхідно виходити з того, що на формування української психіки вплинула недостатня диференціація соціальних верств. У суспільній структурі провідну роль відігравало селянство, різні малі соціальні групи.

Саме виключна перевага селянства в деякі періоди української історії вплинула на українську етнокультурну опосередковано (зміст і форми культури) й безпосередньо (тісний зв’язок з землею).

Інтуїція етнопсихолога підказує Івану Франку, що одним із головних шляхів самовияву є глибинна любов українців до землі: «В історії і в характері українського народу є щось таке, що засвідчує його тісний тисячолітній зв’язок із землею, яку він заселяє».

Франко продовжує: «Сила впливу землі на селянина — немовби друга атмосфера, і вона не випускає його від колиски аж до самої могили, формуючи його характер і світогляд». Оскільки ця сила сліпа, стихійна, неприхильна, сувора, селянину необхідно не втратити свого «я».

Письменник зве до самовияву:

— Ходіть люди з хат, з поля!

Тут кується краща доля.

Ходіть люди, порану

Вибивайтеся з туману.

Разом з тим, письменник розуміє, що відмежовуватися від впливу економічного поступу і міста неможливо і безперспективно. «Новочасне місто з його розвинутою торгівлею та промислом робить можливим жити на вищім культурнім становищі, ніж се можливе по селах, а своїми культурними, комунікаційними та просвітніми засобами дає можливість освіченому чоловікові вповні та якнайширше розвивати свої духовні та фізичні здібності».

Нині, як ніколи, актуальним є аналіз Франка соціопсихічного стану суспільства: «Киньмо оком на наше суспільство і спробуємо забути на мить те, про що нам безперервно говорять книжки і газети. Що ж ми бачимо? Передусім нас мусить вразити незаперечний факт, що в цьому суспільстві одні дуже мало або зовсім нічого не роблять, але споживають багато, інші тяжко працюють, часто понад сили, але мають ледве стільки, щоб їм вистачило на прожиття».

І чим скоріш ми зробимо висновки з історичного минулого і нинішнього розвитку нашого суспільства, тим оперативніше подолаємо усі перешкоди для становлення повноцінного життя для всіх верств населення.