Канон в мистецтві як ремінісценція гуманістичних традицій художньої творчості

І.А. Росковшенко, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Київ

Система правил в мистецтві на різних етапах культурно-історичного розвитку ставала відображенням соціальних уявлень щодо усвідомлення прекрасного, довершеного, поєднуючи таким чином об'єктивний предмет естетичного наслідування з суб'єктивними переживаннями в процесі функціонування мистецтва. Художня суспільна практика, формуючи позитивну значущість набутого досвіду, створювала образ загальнозначущих культурних норм, які ставали репрезентантами культурно-історичної ситуації, що їх породжували.

Саме аксіологічний контекст нормативного аспекту мистецтва в сучасних умовах набуває об'ємного конкретно-історичного змісту, що потребує осмислення канону з позицій сучасного досвіду, достатнього для усвідомлення глибини його об'єктивних та суб'єктивних значень в аспекті історичних ремінісценцій. Зважаючи на значну індивідуалізацію сучасної культури, домінування в ній суб'єтивних проявів та поширення релятивізму стосовно базових естетичних понять, аналіз та узагальнення принципових характеристик відомих канонів художньої творчості, їх історичних та естетичних трансформацій є актуальними як з точки зору осягнення загальних культурних тенденцій, так і з позицій уточнення ситуаційних суспільних та естетичних значень мистецтва на певних етапах його історичного розвитку.

Соціокультурний процес сучасності відображає переосмислення гуманістичних традицій, що формувались протягом розгортання та піднесення Античної цивілізації, становлення ідеології Християнства, ствердження принципів антропоцентризму в культурі Ренесансу. Канони в мистецтві втілювали вартісний вимір гуманістичної свідомості, адекватної кожному з етапів на шляху до сучаних проявів художнього мислення, здобутого в процесі диференціації мистецтв та індивідуалізації людини.

Прикладами цьому можуть слугувати канонічні форми мистецтва попередніх епох, що в сучасному естетичному та комунікативному просторі набувають нового символічного значення, розкриваючись лише в поєднанні з позахудожньою реальністю.