Художні структури синтетичних форм у мистецтві

Дженкова Н. М., Національна музична академія ім. П.І. Чайковського

Розпад первісного художнього синкретизму, який забезпечив самостійне існування різних способів художньої творчості, мав однаково і позитивні, і негативні естетичні наслідки. Позитивні -- тому що тут, як і в усіх інших галузях матеріальної і духовної культури, розмежування праці виявилося необхідною умовою прогресивного розвитку і вдосконалення вузько спеціалізованих форм діяльності, а також призвело до появи нових самостійних жанрів і видів мистецтва. Негативність цього процесу проявилася в обмеженості тієї різноманітності і об’ємності художнього відображення життя, які були притаманні синкретичній творчості. А отже, втратилися засоби більш повного і глибокого відображення життя і створення багатомірних, об’ємних образів.

Так, в процесі історичної динаміки розпаду первісного художнього синкретизму і розмежування видів мистецтва на абсолютно самостійні стає очевидним, що реставрація і повернення до стародавніх форм культури неможливі, а отже, виникає потреба у пошуку нових синтезів, орієнтованих на створення оригінальних, неіснуючих до цього часу синтетичних художніх конгломератів.

Зрозуміло, що між видами мистецтв, які набули самостійного існування, почали складатися зв’язки і взаємодії, що приводили до створення нових складних художніх структур. Ці структури були синтетичними і тим самим нагадували в якійсь мірі подібні синкретичні види первісного мистецтва і фольклору, але разом з тим були від них суттєво відмінними. Ці інтегруючі сили художнього розвитку людства проявлялися по-різному і врешті-решт привели до утворення трьох різних способів поєднання видів мистецтв: конгломеративного, ансамблевого і органічного (М. С. Каган).

Конгломеративний спосіб синтезу представляє собою механічне поєднання творів різних мистецтв в якомусь конкретному проміжку простору і часу, і кожен компонент цього синтетичного утворення виявляється пов’язаним з іншим досить умовно, зберігаючи при цьому абсолютну свою художню цінність і самодостатність.

Другий принцип -- ансамблевий, ґрунтується, загалом, на тих самих основах, що і конгломеративний, але має вищий рівень організації його складових, тому що принцип естетизації тут набагато вище. Естетичне сприйняття ансамблевого цілого набуває тут більшої сили через те що кожен компонент цілого сприймається не сам по собі, а у контексті складної структури і вступає у взаємодію з іншими, такими ж елементами.

Третій принцип зв’язку різних видів мистецтва -- ансамблевий. Він, на відміну від двох попередніх, породжується особливими причинами і набуває важливого морфологічного значення, тому що саме тут складаються якісно нові, своєрідні художні структури -- нові види і різновиди мистецтва. Саме органічне інтегрування породжує схрещення декількох мистецтв в абсолютно нову, цілісну художню структуру, де складові компоненти так щільно сплетені, що тільки ретельний науковий аналіз може вичленити їх з цієї структурної єдності.

Реалізація синкретичних форм творчості, які існували в історії мистецтва спочатку, привели до появи в майбутньому таких складних синтетичних жанрів мистецтва, як драматичний, оперний та хореографічний театр. Все це -- пошук нових структур людської реальності, відповідних актуальній глибині переживання. В художньому вимірі нові форми синтезу -- це нові соціальні експерименти з простором і часом.

У XX сторіччі виникли нові різноманітні можливості художнього синтезування, відкриті сучасною технікою, такі як кінематограф, телебачення, голографія, радіомистецтво. За допомогою нових технічних розробок виникають спроби поєднання звукових і необразотворчих конструкцій за допомогою кольорів і об’ємної пластики: кінетичне мистецтво, кольорова музика. Виникнення нових синтетичних форм в мистецтві обумовлюється не тільки появою нових технічних можливостей, але й проявом нових форм практичної діяльності людини, і новим рівнем відносин «людина -- світ».