Книга як інформаційна модель

О. І. Овчаренко, ІМФЕ ім. Т. М. Рильського НАН України, Київ

На початку третього тисячоліття класична за формою книга, яка в своїх основах органічно пов’язана із загально-філософською концепцією абсолютного простору і часу, стабільного та визначеного світу, а з технічного боку — із способом високого друку та конструктивною формою кодексу, все більше стає надбанням історії.

Її структурна побудова й окремі елементи неухильно переосмислюються і трансформуються під впливом новітніх наукових парадигм та сучасних технологій електронної обробки інформації.

Найбільшу вагу для визначення векторів інформаційного розвитку і, відповідно, ролі в ньому книги, на наш погляд, мають питання параметрів і потенційних можливостей фіксованого за допомогою літер тексту (це питання стосується насамперед далекосяжної перспективи) та питання співвідношення і взаємодії вербального і візуального. Причому, стосовно останньої проблеми, традиційні способи синтезу та взаємного коментування зображення і слова втрачають своє значення. Письмовий текст, в тому числі й друкований, все більше набуває характеру інтелектуальної підоснови чи інтелектуального напівфабрикату, що повністю реалізує себе у соціумі лише за умов його часткової або повної візуалізації.

Тут варто звернути увагу на сакральну природу рукописного тексту та на метафізичний характер письмового знаку, який у різних системах письма повинен був фіксувати чітко визначений вербальний образ, або звук. Цей зв’язок, з одного боку, значно абстрагованої графіки письмового знаку та, з іншого, дискретного характеру асоційованої з ним інформації зробив необхідним і привабливим існування ілюстративного, візуального ряду, що має більш відкритий та гнучкий тип сприйняття.

Тексти рукописної книги — це насамперед знання для посвячених у таємниці богослужіння, юриспруденції, державного життя, магії тощо. Рукописний текст органічно зберігає у своїй інформаційній природі ознаки таємного шифру, або знаків, що зберігають сакральну істину. Особливістю рукопису є те, що він на всіх його структурних рівнях фіксує потік життєвих переживань у найтонших нюансах, глибоко й неповторно розкриває індивідуальність того, хто писав. Людина в рукописі залишає свій духовний відбиток в усій повноті.

Друковане слово діє дещо інакше, воно певною мірою дистанціює автора від самого себе. Друкований текст може розповісти багато про автора і його час, але щодо індивідуальних особливостей у нього є інформаційне дно, а оригінальний рукопис такого дна практично не має.

Під тиском інформаційних потреб, на порозі Нового часу створення рукописних текстів набуває форм мануфактурного виробництва. Тиражування книг у скрипторіях створило передумови для подолання психологічної прірви між освяченим традицією писаним словом та його друкованим літерами варіантом.

Друкована книга в період інкунабул (тобто книг, надрукованих до 1500 р.) у своїх зовнішніх формах ще повністю наслідувала рукописну [1], але вже тоді починається захоплюючий за своєю складністю та естетичною багатогранністю процес пластичного й семантичного переосмислення письмового знаку, вироблення власних законів формоутворення друкованої книги — таємниця поступово стає загальнодоступною.

Початкові етапи розвитку друкованої книги характеризуються існуванням двох способів друку, які довгий час співіснували і розвивалися паралельно, доповнюючи і взаємозбагачуючи один одного. Це добре відомий набірний спосіб, при якому текст формувався за рахунок набору з окремих знаків-літер і міг доповнюватися кліше ілюстрацій і декоративних елементів, та відомий у Європі з XIV ст. спосіб блокового ксилографічного друку, де зображення разом із текстом вирізалося на одній дошці. Віддруковані блоковим способом аркуші, передусім, релігійного змісту, починають згодом об’єднуватися в альбоми-зшитки й цілі книги [1]. У конкуруванні з набірною, блокова ксилографічна книга мала на той час ряд технологічних переваг, однак головними є її естетичні особливості, насамперед, органічне злиття зображення і слова, щільно поєднаних на всіх змістовних рівнях. Найбільш раннім зразкам блокових гравюр притаманне домінування зображення над словом або їх відносний баланс. Пізніше це співвідношення змінюється на користь тексту.

Провідна роль зображення, вочевидь, випливала з адресації блокових аркушів і книг максимально широкому колу реципієнтів і була потужним засобом дидактичного впливу цих видань. Доба Середньовіччя пройшла під знаком цілковитого (принаймні, офіційно декларованого) пріоритету слова над усіма іншими інформаційними можливостями, відкритими людині. Божественне Слово-Логос стоїть у центрі середньовічної богословської концепції Всесвіту. Зображенню, образотворчому мистецтву, що розглядалися мислителями європейського середньовіччя серед «механічних» видів діяльності людини, відводилась, передусім, роль наочної ілюстрації до богослужбових текстів, Біблії для неписьменних. Підвищення значення і суспільного престижу візуальної образотворчості відбувається під впливом ренесансних антропоцентричних тенденцій у духовному житті.

Поява видань блокового типу симптоматична для ситуації «експлозії» — інформаційного вибуху, що був викликаний на початку XV ст. стрімким розвитком технологій друку. Образна конструкція ксилографічних видань, що мала комбінований характер, послужила моделлю для формування широкої типології книги і демонструє актуальність принципів своєї побудови й понині.

У сучасній культурі, детермінованій електронними засобами масової інформації, значну, якщо не вирішальну, роль відіграє інформація образно-відчуттєва [2], вплив якої на всі рівні комунікативної системи поглиблюється. Вербальні комунікативні механізми будуть доповнюватися і, можливо, замінятися формами образного мислення, тобто формами маніпулювання інформаційно-концентрованими полісемантичними комплексами-блоками. Отже, можна констатувати, що початкові етапи книгодрукування, що набули форми блокової ксилографічної книги, і стадія бурхливого розвитку високих технологій демонструють певну структурну аналогічність та є двома полюсами в еволюції інформаційної інфраструктури.

Література

1. Владимиров Л. И. Всеобщая история книги. Древний мир, Средневековье, Возрождение, XVII век.— М., 1988.— С. 101, 96.

2. Орлова Т. Візуальна образність — парадигма сучасної культурної свідомості // Мистецтвознавство України.— К.: 2000.— С. 312.