Концептуалізація проблеми художньої творчості: естетичний дискурс

О.І. Оніщенко, Київський державний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого

Специфіка розвитку сучасного гуманітарного знання спрямована на розширення міжнаукових зв'язків, що сприяють їх взаємозбагаченню і на теоретичному, і на методологічному рівнях. Такий підхід відкриває значні перспективи в процесі аналізу цілого комплексу проблем, серед яких &#151, феномен художньої творчості, що належить до трансісторичних, а отже, науковий інтерес до нього не втрачає своєї актуальності.

Тривалий час науковий пріоритет у дослідженні художньої творчості було закріплено за психологією, що певною мірою обмежувало можливості цілісного вивчення цього явища. Не принижуючи ролі і значення психологічного аналізу художньої творчості, так само, як і інших параметрів її осмислення: етичного та мистецтвознавчого, &#151, слід визнати, що акцентація на естетичному вимірі відкриває нові зрізи розуміння і особи митця, і етапів творчого процесу, і виявлення специфіки художньо-образного мислення в контексті розвитку конкретних видів мистецтва: архітектури, скульптури, живопису, музики, театру, кінематографії тощо.

Обгрунтоване виокремлення естетичного аспекту художньої творчості є процесом досить складним і визначається рівнем опанування загальнотеоретичними проблемами естетики, а саме  предметом, системою категорій, поступовим збагаченням понятійного апарату, значенням емоційного фактора тощо. Інтерпретуючи естетику як науку про становлення і розвиток чуттєвої культури людини, естетичне в художній творчості є природним підгрунтям формування і розвитку мистецтва &#151, закономірного результату творчого процесу.

Розглядаючи художню творчість в контексті загальнотеоретичних проблем естетики, слід враховувати, що характерною ознакою сучасного естетичного знання є тяжіння до &#171,концептуального плюралізму&#187,. Це, значною мірою, обумовлює той спектр його проблематики, який вражає своєю різноманітністю і пов'язаний як з питаннями традиційної орієнтації, так і з розробкою нових теоретичних моделей. На цьому шляху відкриваються значні перспективи й для глибокого, всебічного аналізу художньої творчості.

Естетика значно виразніше, ніж будь-яка інша гуманітарна наука здатна виконати об'єднуючу функцію, допомагаючи і мистецтвознавству, і етиці, і психології виявити реальний потенціал творчості. Можливості естетики підсилює її потужна історія, яка від часів античності тією чи іншою мірою включала в обсяг своєї проблематики специфіку створення мистецького твору, а головне &#151, феномен творчої особистості, котра концентрує в собі емоційність, фантазію, натхнення, здатність образно відтворити час.

Особа митця фокусує чимало суміжних питань, які так чи інакше пов'язані з творчим процесом. Наголосимо хоча б на етапах реалізації творчого задуму, пошуках засобів художньої виразності, виборі теми твору. В теоретичному осмисленні цієї низки питань естетика здатна відтворити логіку процесуального руху: творча особистість &#151, художній процес &#151, вид мистецтва.

Аналізуючи рівень зацікавленості теоретиків минулого проблемою художньої творчості, слід відзначити загалом недостатній інтерес до неї, який зумовив нецілісність і строкатість її дослідження, та підкреслити, що взагалі застосування поняття &#171,художня творчість&#187, стає можливим тільки у ХІХ столітті. Щодо попередніх етапів, то її осмислення відбувається в опосередкованій формі як на концептуальному, так і на термінологічному рівнях.

Дослідження художньої творчості в контексті сучасного гуманітарного знання вимагає залучення низки теоретичних проблем, які, з одного боку, є самодостатніми і самоцінними, з іншого, певним чином впливають на розуміння творчості, на виявлення специфіки творчого процесу.

&#171,Офіційний статус&#187,, який в естетичній науці ХХ століття здобуває художня творчість, потужний теоретико-практичний діалог, що активізується з другої половини ХІХ століття і продовжує свій розвиток в умовах ХХ століття, відкриває дослідникам ХХІ століття значні можливості для наукових пошуків на терені визначення засадничих вимірів естетики у процесі аналізу феномена творчої особистості.