Креативні освітні технології в сучасній мистецькій освіті

С.В. Коновець, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ

Пошук шляхів визначення результативних механізмів позитивного впливу мистецтва на особистість є об'єктом вітчизняної педагогічної теорії та практики.

Мистецька освіта, сутність якої, на думку академіка І.Зязюна, полягає у &#171,поєднанні інтелекту і почуттів&#187,, в сучасних умовах має бути складовою естетичного розвитку особистості, разом з формуванням креативності та культури методологічного мислення, стимулюванням пізнавальної й творчої активності у різних видах життєдіяльності людини.

Послідовним кроком у цьому напрямі стала розробка &#171,Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті&#187,, в якій наголошується на необхідності зміни &#171,знанієвої парадигми&#187, освіти на &#171,діяльнісно-розвиваючу&#187, і обов'язковому переході від інформаційно-репродуктивного навчання до особистісно-орієнтованого.

Однак попри певні досягнення новітньої педагогічної науки, у зазначеній галузі досі не усунуто суперечність між об'єктивною потребою суспільства в активній, творчій особистості та освітньо-виховною практикою, що готує у різних видах професійного навчання здебільшого фахівців-виконавців, невиправдано ігноруючи творчий потенціал кожного індивідууму. Внаслідок цього особливо актуально та гостро постає проблема забезпечення процесу повноцінного естетичного розвитку особистості необхідними і достатніми (тобто оптимальними) педагогічними умовами, серед яких бачиться доцільним виділити такі: удосконалення вітчизняної системи освіти і виховання, якісні зміни у розумінні людини та її духовних, етичних, інтелектуальних потреб (або, спираючись на думку Е.Фромма, усвідомлення кожної окремої особи як &#171,феномена космічного значення&#187,, з притаманним йому духовно-творчим потенціалом), більш активне використання у навчально-виховному процесі педагогічного впливу мистецтва та креативних освітніх технологій.

Відомо, що поняття &#171,креативність&#187, походить від латинського &#171,creatura&#187, (&#171,творення&#187,) та його англійської &#171,кальки&#187, &#151, &#171,creative&#187,, що з плином часу трансформувалася у поняття &#171,творчість&#187, або &#171,творчий&#187,. Незважаючи на те, що проблеми розвитку креативності, творчого потенціалу особистості досліджував значний загал вчених з різних наукових галузей (Г.Айзенк, А.Алейніков, М.Бердяєв, Д.Богоявленська, Г.Буш, Л.Виготський, В.Ленієр, А.Маслоу, Б.Мейлах, В.Моляко, А.Полякова, Я.Пономарьов, В.Рибалко, В.Семиченко, С.Сисоєва, Т.де Шарден, Р.Штейнер, Е.Фромм, Г.Шевченко, Б.Юсов та інші), досі точаться дискусії стосовно усвідомлення тотожності чи відмінності у визначенні слів &#171,креативний&#187, і &#171,творчий&#187, та їх використання у науково-понятійному апараті.

На наш погляд, креативність слід розглядати як основу (&#171,креативне ядро&#187,, що зумовлює творчу активність людини) для самоактуалізації та творчої самореалізації особистості у різних видах життєдіяльності. Отже, креативність є характерною ознакою творчої особистості, спроможної реалізовувати свій творчий потенціал за власною ініціативою і вибором відповідних засобів. Її можна розглядати і як передумову для будь-якої творчої діяльності, змотивованої прагненням індивідуума до самовираження та самоствердження.

У нинішній, постсоціалістичний період розвитку українській державі в особі кожного її громадянина &#171,потрібен творець, духовно багатий, вільний, володіючий методологіями діяльності&#187, (В.Ільченко). Іншими словами, потреба сучасного суспільства полягає в людях, які мають якості, що притаманні цілісній, творчій особистості (ентузіазм, ініціативність, самостійність мислення та дій, сприйнятливість до нового, розвинену волю, цілеспрямованість, наполегливість, допитливість, енергійність, впевненість у своїх силах, емоційну активність, чесність, моральність, принциповість, прагнення до творчої самореалізації, фантазію, уяву, образне і асоціативне мислення, його гнучкість та дивергентність, відповідні творчі нахили і здібності).

Вже аксіоматичним є твердження про те, що творчі можливості, закладені у кожній людині природою, на певному етапі мають бути педагогічно скоригованими, оскільки саме учитель, вихователь, наставник може значною мірою професійно закласти підгрунття естетичного розвитку особистості та визначити сталий напрямок цього процесу.

З огляду на це, особливо актуальним стає теоретичне опанування та практичне впровадження креативних освітніх технологій, до яких, насамперед, слід віднести: особистісно зорієнтовані, вальфдорську педагогіку, технологію саморозвитку (за М.Монтесорі), технологію розвивального навчання, технологію формування творчої особистості, проектно-моделюючі та нові інформаційні технології, технологію колективної творчої діяльності (за І.Івановим), технологію &#171,створення ситуації успіху&#187, (за А.Бєлкіним), інтеграцію різних видів мистецтва (за Б.Юсовим і Г.Шевченко) та інші.

Адже в сучасній мистецькій освіті саме креативні освітні технології виступають важливим фактором у процесі постійного духовно-творчого удосконалення особистості, формування інтелектуального і культурного потенціалу кожної людини.