ПІДТРИМУЄМО УКРАЇНУ

вул. Данила Щербаківського, 9А

Київ/Нивки

  • Вінниця
  • Дніпро
  • Запоріжжя
  • І.-Франківськ
  • Кам'янець–Подільській
  • Київ/Нивки
  • Київ/Поділ
  • Львів
  • Миколаїв
  • Одеса
  • Полтава
  • Харків
Креативність у концепції А. Г. Маслоу
Природа творчості

Креативність у концепції А. Г. Маслоу

І. М. Поклад, Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України

З моменту свого становлення наукова психологія приділяє пильну увагу про­блемі психології творчості. Серед останніх робіт цього напрямку про­по­ну­ємо розглянути деякі аспекти даної проблеми, які викладені в монографії А. Г. Маслоу «Дальние пределы человеческой психики. Креативность»(1997).

Отже, креативність, за висновками вченого, є етап натхненної творчості, процес деталізації творчого продукту та надання йому конкретної предметної форми. Автор вважає, що концепція креативності та концепція здорової, самоактуалізуючої особистості наближуються одна до одної, і, можливо, колись вони зіллються в єдине явище. Другий висновок, до якого схиляється Маслоу, полягає в тому, що навчання творчості, чи, точніше, навчання через творчість, може бути надзвичайно корисним не стільки для підготовки людей до оволодіння творчими професіями чи до виробництва продуктів мистецтва, скільки для створення доброї, гарної, хорошої людини. Якщо ми дійсно хочемо, підкреслює автор, щоб наші діти стали людянішими, щоб вони актуалізували все, що в них закладено, то стає зрозуміло, що єдиним засобом навчання, який хоч якось намагається наблизитися до цієї мети, є навчання через твор­чість. У даному випадку Маслоу розмірковує про навчання через творчість не тому, що воно має певні досягнення, а саме тому, що воно, за умов пра­виль­ної постановки питання, може стати альтернативою усім іншим видам навчання.

Інша причина зацікавленості вченого у творчому навчанні, у креативності, у психологічного здоров’ї і т.і. полягає у тому, що, за його глибоким пере­ко­нан­ням, темп руху історії останнім часом значно прискорився, що ми пе­ре­жи­ваємо зараз цілковито особливий історичний момент, несхожий ні на що, що було раніше. Ось тому і назріла необхідність, стверджує автор, у новому типі людини, яка не відчувала би себе непотрібною у швидкоплинному світі, людини, яку б зміни в навколишньому світі надихали, яка була б здібна до імп­ровізації, впевнена, мужня, духовно сильна, яка могла б із честю та радістю іти назустріч несподіваній, незнайомій для неї ситуації.

У роботі вчений Маслоу дає таке визначення креативності: проблема креативності — це проблема креативної особистості (а не продуктів креативної діяльності, креативної поведінки і т.і.). Також автор глибоко переконаний, що креативність може проявлятися у всьому, що робить людина: в її сприйнятті, установках, поведінці. Саме тому вона не може не впливати на контрактивну, когнітивну та емоційну сферу людини. Далі вчений зазначає, що невербальне навчання, наприклад, через мистецтво, музику та танець, є дуже важливим і актуальним. Він говорить зовсім не про навчання творчим професіям, тому що у будь якому випадку це робиться в іншій спосіб. Його не цікавить навчання мистецтву взагалі. У чому дійсно зацікавлений Маслоу, так це в тому, щоб розробити новий тип навчання, направлений на вибудову нової людини, яка необхідна суспільству, людини процесуальної, креативної, імпровізуючої, яка довіряє самій собі, відважної та автономної.

Ця нова течія в освіті — навчання через мистецтво, більше акцентована на суб’єктивному. Вона дозволяє виходити за рамки однозначного «вірно — не вірно», не звертає увагу на точність чи приблизність, вона предоставляє дитину самій собі, її особистій мужності та тривожності, її особистим сте­рео­ти­пам та вигадкам. Автор так формулює перевагу даного методу: там, де від­кидаються суворі закони об’єктивного, там з’являються сприятливі умови для самопрояву, відповідно, з’являється можливість для зросту. Саме цей ме­ханізм задіяний у проективних методиках та в інсайт-терапії, де відміняється ре­альність, виключається правильність, не допомагають навички адаптації до світу, знищуються фізичні, хімічні та біологічні детермінанти, тобто все звід­ти прибрано, щоб «душа могла вільно себе проявляти». Цю думку Маслоу розвиває в монографії ще далі, заявляючи, що навчання через мистецтво проявляє себе одночасно і як різновид терапії, і як техніка зросту. Отже, дане навчання висвітлює такі якості людини, які лежать у найглибинніших пластах психіки, допомагаючи людині змужніти та зміцніти, спонукаючи її зростати та вчитися.