Міф як необхідний засіб філософської рефлексії

В. П. Третяк, Національний університет фізичного виховання і спорту, Київ

Тривалий час історики філософії розглядали її розвиток від нижчих, передфілософських, міфологічних, теогонічних форм до жорстко раціоналізованих філософських систем (по типу гегелівської) як закономірний прогресивний процес свідомості, що пробуджується. Але вже криза раціоналізму і поява посткласичного стилю філософствування, ірраціоналізму показали, що це далеко не так. Архетипи міфологічних образів, що збереглися в родовій пам’яті людства стали для екзис­тенціалізму, персоналізму, філософії життя і інших течій головною формою їх філософських побудов. Чому це відбулося? По-перше, мабуть в загальному розчаруванні у можливостях науково-технічного розуму відповісти на складні питання життя не стільки суспільства, скільки окремих людей, які у всякому випадку опинилися його заручниками.

По-друге, загострення соціальних протиріч і виникнення різних соціальних катаклізмів наприкінці ХІХ &#151, на початку ХХ століть не могли бути осмислені за допомогою старої й об’єктивістської філософської парадигми.

По-третє, і це, на мою думку, найголовніше, розвиток історії показує, що міфологізація свідомості посилюється саме на зламі епох, тобто в перехідні періоди.

Але і сама філософія, її основні поняття і категорії містять у собі міфологічний елемент, адже вона і виникла з міфології.

Міфологія як історично перша форма суспільної та індивідуальної свідомості дуже детально досліджена (особливо єгипетська, давньогрецька і слов’янська). Але ж традиційні поняття, які були в міфології і релігії, потім перейшли і в філософію та залишились в ній по цей день. Змінились тільки засоби, методи відповіді на них, які виникли внаслідок розвитку науки і соціальної практики, збагатились ними, а глибинний зміст по суті залишився тим же. Якщо відкинути в міфах те, що відображало певний ступінь пізнання і уявлення первісної людини і людини ранньокласових суспільств як історично пережите, то що ж залишається сьогодні в міфах, які в наш перехідний час немовби знову воскресли, спричинивши тотальну міфологізацію сьогодення як на повсякденному так і на науковому і особливо соціально-політичному рівні, а також на рівні економіки і бізнесу, незважаючи на їх голий реалізм, прагматизм і практицизм.

Напевно, та одвічна таїна і невичерпність духу людського, його одвічне прагнення вийти за наочно дане, осмислити його в цілісності і одночасно багатомірності проявів сущого. Оскільки філософські поняття &#151, це поняття-символи, в яких &#171,спресований&#187, не тільки суто науково-пізнавальний досвід, а весь духовно-практичний досвід людства в його глибинних вимірах, що проявляється через рефлексивність, то міф взагалі неможливо усунути з філософії. Інакше кажучи, міф в пошуках нових смислів, немовби першим &#171,намацує&#187, шляхи до пізнання нових горизонтів буття з метою духовно-практичного освоєння світу.