Міф як простір формування архетипу жіночого в культурі

Добропас І.О., Львівський національний університет ім. Івана Франка

Актуалізація гендерних досліджень, що відбувається зараз не лише в західній, але й і у вітчизняній філософській традиції, з необхідністю ставить питання про витоки тих стереотипних уявлень про чоловіче та жіноче, які властиві різним культурам. Не зважаючи на об’єктивно існуючі відмінності, можна виявити певні стійкі структури, які своїм корінням сягають міфологічного світосприйняття. Саме в міфі можна виявити ті структури, які, трансформуючись, видозмінюючись в культурно-історичних просторі та часі, приходять до нас, маючи статус «вічних», «Богом або природою наданих», а отже, незмінних стереотипів та моделей чоловічого та жіночого.

Найглибша структура жіночого пов’язана з існуванням культу Великої Матері (якщо тривають дискусії стосовно того, яке суспільство -- матріархальне або матрилінійне -- стало основою виникнення цього культу, то сам факт його існування сумніву не викликає).

Архетипу Великої Матері внутрішнє притаманна амбівалентність. З одного боку, він уособлює породжуючу, творчу силу, а з іншого -- сліпу, стихійну деструктивну природну стихію, яка не підлягає контролю, є непередбачуваною, а отже, загрозливою. Ці два аспекти згодом у трансформованому вигляді знайшли своє відображення в бінарній топології Добра та Зла, яка асоціюється з жінкою, і втілилися в яскравій галереї жіночих казкових образів та образів богинь, які діють в різних релігійних традиціях, уособлюють різні аспекти жіночого. В християнській традиції ця опозиція знайшла своє відображення в образах Богоматері та відьми, Марії та Магдалини, а в секуляризованій культурі Нового часу -- берегині та розпусниці. Дуалістичний за своєю природою архетип жіночого (аніма-анімус) був досліджений Юнгом, який вважав його двоїсту природу позитивною, такою, що підвищує творчий потенціал особистості. В сучасній психоаналітичній та феміністичній літературі так само проводиться думка про те, що саме звернення до первинного міфологічного архетипу, дозволяє відтворити жіноче у його глибинних зв’язках з природою, розвинути інтуїцію, повернути жінці її справжню сутність та цілісність.

Взаємозв’язок творення і деструкції, народження і смерті в своїй єдності творять безперервний цикл життя. І тому, згідно з біблійним міфом, Першій Жінці було надане ім’я Єва, тобто життя. Отже, рецепція в міфі жінки, як такої, що втілює цілісність і єдність життя, містить великий творчий потенціал для сучасної культури.