Міф як втілення єдності індивідуального та універсального в контексті культури Романтизму

Волошко Н.В., Київський Національний університет імені Тараса Шевченка

Символічно-художня мова романтиків була завжди виявленням загальної універсалістської, натурфілософської у своїй основі позиції. Ця позиція виявляється в настанові романтиків думати про все, та про все разом, про поезію, політику, історію, до того ж вони розглядали це з усім розмахом та широтою, сприймали все як ціле, органічне, живе ціле, яке існує за своїми внутрішніми законами. У художній творчості універсалізм й естетичний міф, де протиріччя представлене в системі художніх образів, а ідеальне і реальне змикаються в межах однієї дійсності міфу як безпосередності, романтики віддавались спогляданню природи. Але це споглядання було не абстрактно-логічним, а абстрактно-художнім.

Ідея життя як становлення у романтиків протиставляється раціональній, нерухливій субстанції. Культурною формою, яка увібрала в себе невичерпність та повноту життя, стає для романтиків символічно витлумачений міф. Символічне прочитання міфу дозволяє романтикам сприйняти міф і поезію, створену за образом міфу, як вираз нескінченності та цілісності життя. А тому міф повинен привнести життя в сучасну романтикам культуру та знищити владу просвітницького розуму, який робить індивіда обмеженим, а культуру сталою. Міф у романтиків відміняє хід і закони логіки та занурює в прекрасний безлад фантазії, в початковий хаос людської природи.

Міф як універсальна система мислення («абсолютна міфологія»), на думку романтиків, протягом всієї історії культури допомагає людині систематизувати сукупність знань і вражень про навколишню дійсність, що постійно поповнюється, і будувати на підставі цієї систематизації свою власну концептуальну модель світу. Реальністю «абсолютної міфології» є «міфологія відносна», національно-історична, що втілилася в нескінченному емпіричному розмаїтті образів, сюжетів і моделей. Параметрами «абсолютної міфології» романтики вважають тріаду «космос -- людина -- Бог». Прагненням романтиків максимально наблизитися до «абсолютної» міфотворчості обумовлений втілений у їхніх творах особливий образ світу (Універсуму) з діалектично-ієрархічним характером. Але міф не лише дає культурі багатоманітність та повноту життя (хаос), чим руйнує штучні, морально-розсудкові перепони на її шляху, він стає тією силою, що з’єднує в цілісність усю розмаїтність буття. Адже створення культурного синтезу епохи романтики вважають своїм головним завданням, оскільки новий культурний синтез повинен відродити людство. На противагу всім цим роз’єднуючим тенденціям об’єктивної реальності романтики і вибудовують синтез на основі міфу. Міфу як цілісності, що замикає в своїх межах ідеал та реальність, свободу та необхідність, універсальне та індивідуальне. Міфологічні образи, за Шеллінґом, стають основою і ядром, що формує цілу епоху історії людства, визначає зміст людської діяльності і надає їй певного сенсу.