Міфічність входу в архітектурі представництва

О. А. Трошкіна, Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури, Київ

Вхід завжди був і є знаково-символічною деталлю в архітектурі. Часто саме по входу можна розпізнати типологію будинку, профіль установи що в ньому знаходиться, вид діяльності фірми, тощо. Тобто, вхід сам по собі як деталь, що виражає представництво, в складі об’єкту представництва є значним інформаційним знаком-кодом, знаком-символом влади, міці, престижу, суспільних ідей, уподобань, стилів, моди на стилі, характеру і змісту епохи.

Вхід є однією із тих форм і деталей, яка має міфологічне навантаження, значиме для всього будинку. Вхід &#151, деяка прикордонна зона, свого роду просторовий бар’єр (з огородженням чи без нього), який необхідно перебороти людині. Змінювалися не тільки співвідношення в просторовому сенсі, відбувалися зміни в самому психологічному відчутті: від близького до далекого, від свого до чужого, від відомого до невідомого. Саме такий перехід оформлявся вже на ранніх стадіях розвитку архітектури в наскрізний проріз, форму, обгороджену з трьох сторін: ліворуч, праворуч і зверху. Два камені по краях, третій поперек над ними &#151, ця найпростіша, &#171,первинна&#187, архітектурна форма використовується в мегалітичних спорудженнях. Так на ранній стадії розвитку зодчества поняття входу абстрагується в деякий просторовий ідеальний образ.

Саме так &#151, два камені збоку й один зверху &#151, створюється дольмен, ворота, що відкривають &#171,вхід&#187, променям сонця і надають входу вже деякий символічний зміст. Від природного входу в печеру, прорізу в землянці чи хатині &#151, до &#171,входу взагалі&#187,. Але саме в ритуальній магічній дії, обряді виділяється деякий &#171,архетип входу&#187, і формуються ідеальні уявлення про нього.

Портал &#151, символ дому, оберіг. Дві колони з фронтоном над ними &#151, схема первинного житла, Дому і всієї Землі. А арка над ними &#151, символ Неба, Всесвіту, Космосу. Це свого роду житло під захистом простору.

У давньоєгипетському зодчестві входи в храми організуються як могутні портали, нерідко з рельєфами, що покривають площини пілонів, чи великою скульптурою перед входом. Навіть перед входами в невеликі сакральні спорудження створювали своєрідні акценти &#151, стели, що мали &#171,охоронне&#187, значення. Такі форми прикрашаються ієрогліфічними зображеннями, символами божественних сил, зображеннями міфічних героїв. Ворота були тісно ув’язані з &#171,дорогою процесій&#187, і мали функціональне значення &#151, в монументально-урочистій атмосфері формували відповідний просторовий підхід (алея сфінксів перед храмом в Карнаку).

Парадно-символічне, міфологічне рішення архітектури Пропілей, що надав їм Мнесикл, продиктоване драматургією Панафінійських урочистостей, яка включала хід з підходом і сходженням на Акрополь.

У римській архітектурі ідейно-художнє значення &#171,входу&#187, ще більш абстрагується від його безпосередньо функціонального значення. Портики палаців були довгими і величними. Чим величніший імператор &#151, тим довший портик. Цим прийомом створювався церемоніальний підхід до палацу, до його композиційного й ідеологічного центру &#151, тронної зали. Тим самим підкреслювалась значимість володаря, міфологізувалось його божественне походження.

Арка, що виникла в римській архітектурі &#151, це ніби завжди відкриті ворота. До цього спорудження прикріплювалися відібрана у ворога зброя і знаки перемоги. Потім стали прикрашати арку і додавати написи, статуї і рельєфи з зображенням історичних подій. Архітектурна форма арки як меморіального спорудження ввійшла в європейське зодчество особливо при створенні класицистичних, ампірних споруджень. Останній &#171,зліт&#187, архітектури арки можна віднести до післявоєнних років радянської архітектури, коли мотиви тріумфальних арок щедро використовувалися зодчими в спорудженнях як меморіального, так і немеморіального характеру. Однак і в наш час арка стає то частиною міського ансамблю (арка в Сент-Луїсі, США), то формує основну композиційну домінанту меморіального комплексу (пам’ятник Дружби в Києві), втілюючи в життя програмний міф про рівність і дружбу всіх народів.

Вхід втрачає свою парадність, пишність і церемоніальне значення в епоху феодалізму, коли архітектура замків стає глибоко функціональною, призначеною для оборони. З’являються двері з масивними петлями, замком і засувом &#151, як того вимагає оборонна функція.

Епоха Відродження характеризується побудовою порталів з важким карнизом, фризом і колонами, прямокутним і напівциркульним арковим входом. Ідейно-художні мотиви &#171,зустрічі&#187,, &#171,запрошення&#187, грають все більшу роль по мірі демократизації архітектури і диференціації її суспільних функцій.

Барочні портали перевантажені декоративно: пластичними елементами, кожний з яких є визначеним символом. Охоронну функцію несуть скульптури левів перед входом і маскарони &#151, обереги над ним.

В класицизмі портали нагадують древні храми, що піднімаються на поста­менті &#151, цоколі. До них ведуть парадні сходи, часто оформлені скуль­птурами левів, сфінксів, статуями. У такий спосіб позначається значимість, презента­бельність хазяїв чи установ. Для стилю ампір характерні військові емблеми, символи влади в оформленні входу. Класичний портал став знаком-символом будинку органів управління в СРСР, хоча після відомої постанови про боротьбу з прикрашенням і придбав деяку простоту і стилізованість. Вхід оформлявся скульптурною державною символікою і емблематикою. Напроти входу обов’язково була площа з пам’ятником вождю.

Багаті на міфологічні символи модернові входи. Тут можна знайти всі доробки архітектури входів минулих періодів. Це і маскарони &#151, обереги і химери &#151, охоронці від злих духів, символи чоловічої (вогню) і жіночої (землі і води) енергії. Символи землі &#151, квадрат, ромб, прямокутник, що означають стабільність, надійність і довговічність роду, тощо.

У громадських і житлових будинках 70-х &#151, 80-х років вхід став художньо анонімною технологічною частиною спорудження. Він &#151, строго функціо­нальний: це прохід, укриття від дощу, температурний бар’єр.

В останнє десятиліття, з переходом на ринкові відносини, значення входу змінюється. Йому повертається те знаково-символічне значення, що він мав за всіх часів, і яке було втрачено в роки масового стандартного будівництва. Найбільш повно ця тенденція просліджується у торгових спорудженнях, де увага потенційних покупців залучають входи, виконані в сучасних матеріалах і конструкціях помітної форми в поєднанні з графічною рекламою, у будинках банків, де масивні входи, часто виконані в стилізованому класичному стилі, вселяють думку про стабільність фінансового положення і неможливість його порушення, у будинках посольств, представництвах фірм, що дають уявлення про країну чи про вид діяльності фірми. Навіть невеличкі кафе, магазини, перукарні, що є результатом перепланування квартири на перших поверхах багато­поверхових житлових будинків (прикмета нашого часу) часто мають входи, що за своєю символікою нагадують споруди Давнього Єгипту, храми Давньої Греції та форуми Риму. Ще більше таких об’єктів із символікою, запозиченою із стилю модерн &#151, це і маскарони-обереги, і символи сонця і місяця над дверима, і скульптури тварин перед ними. І майже обов’язкове фланкування дверей колонами. Саме завдяки входу така архітектура зазіхає на звання представницької, бо представляє достаток і певну владу хазяїв, вид діяльності чи торгівлі. Більш того, в таких об’єктах немає архітектури як такої, є тільки деталь &#151, вхід. І ця деталь стає самостійною архітектурною формою.