Міфологічна свідомість сучасного мистецтва
М. Козоріз, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка
Проблема міфологічної свідомості є хоча і не новою, але безсумнівно важливою у таких сферах, як філософія, культурологія або філософія мистецтва (живопис, література, музика, скульптура тощо). Тому що виділились вони з міфології як такої.
Міфологія входить у життя людини саме через художнє буття. Життєвість, з якою вона розвиває художню творчість, надає виразності мистецтву, підштовхує до самотворення. Це на відміну від власне філософії, в якій воно не може пов’язатися із самопізнанням. Звідси життєвість образів, яка притаманна міфології і підтримує її.
Зацікавленість міфом сучасної науки можна пояснити потребою естетично-концептуального обґрунтування вирішення творчих задач в художньо-естетичній практиці з одного боку, а з іншого, інтерес до міфологїї пояснюється так званим «,постмодерністським поворотом»,, для якого міф цікавий, по-перше, як самоцінний початок культуротворчості, а, по-друге, він розглядає той бік міфу, в якому присутнє специфічне виявлення індивідуальної самоідентифікації —, певної мови сучасної культури.
Щодо образно-художнього засвоєння світу, то треба звернути увагу на той факт, що це відбувається в процесі функціонування мистецтва, яке на кожному етапі свого розвитку трансформує вже використані інваріантні символи міфу, переводячи їх у певну мистецьку форму. Але головний смисл символу при цьому не втрачається. Так, скажімо, розвиток нашої свідомості має коріння у становленні свідомості давньослов’янської міфології у цілому. Взагалі, дослідження міфолого-символічного підґрунтя мистецтва дає можливість виявити специфіку творчих пошуків митця.
Нестабільність сучасного соціального розвитку призводить до того, що на сьогодні міфологічна тема актуалізується, передусім, у форму впливу: архаїчні форми свідомості здатні достатньо просто поєднати модуси соціального часу у єдину культурно-історичну традицію, тим самим пояснити людині мінливе вічним і заспокоїти її перспективою бажаного соціального буття. Невипадково актуалізується соціально-міфологічна проблематика: зацікавленність аналізом архаїчних форм, які зберігаються в свідомості, культурі і взагалі в діяльності людини.
Але особливо міфології притаманний естетичний аспект. Любов до пізнання, до природи, до світу і людини надихає і досьогодні митців на створення орнаментики, казок як можливість подолання повсякденності і минучості. Така собі реконструкція міфологічних тем здатна розкрити глибину творчої свідомості митця, спонукати його до такої собі міфотворчості, яка має пряме відношення до психології художньої творчості.
Більш того, міфологія є цікавою у мистецькому аспекті. Саме тут вона виявляє власний зміст у багатоманітності емоційно збагачених образів. Тому тематика міфів надихає світове мистецтво, але не тільки у період появи героїчного епосу і храмової скульптури. Події міфології мають власний час. Вони перетинають кордони звичного для нас часу своєю здатністю трансформуватися у будь-яку епоху певним ритуальним дійством. Це дуже добре виявляється в мистецтві: літературі, музиці, театрі, живопису.
Те, що в міфі відчувається власна істина, вимагає визнання істинності способів пізнання, що існують за рамками науки. Існує деяка спільність міфічного досвіду і художнього досвіду, що полягає, мабуть, у їхній структурній схожості. Ще Ейнштейн, писав, що «,художник, поет, теоретик філософ і природознавець, кожен по-своєму»,, займаються «,створенням простої картини світу»,.* І будь-яка картина світу виступає певним синтезатором елементів національної культури (науки чи мистецтва) і усвідомлення цього призводить до розуміння символічності сприйняття світу.
Отже, минуле постає способом бачення теперішнього, а індивідуальне цитування митця певної культурної традиції шляхом культивування міфу дозволяє реалізувати головні ідеї сучасного мистецтва, сучасної філософії і усвідомлення власного «,Я», в умовах реалій постмодернізму.
* Эйнштейн А. Собрание научных трудов. В 4-х т., М., Наука, 1967. Т. 4., с. 40.