Міфологічне конструювання соціальної реальності

Поляруш Б.Ю., Львівський національний університет імені Івана Франка

1.      Дослідження міфологічного конструювання соціальної реальності набуває особливої актуальності в наш час, коли проходить формування нових етатичних духовних цінностей в Україні.

2.      Можна виділити два типи міфологічних утворень: комуністичні, характерні для жителів Сходу, та національно-культурні, які визначають поведінку українців Західного регіону. Міфологічні конструкції комуністичного взірця, які ще продовжують впливати на світосприйняття значної частини населення Сходу, зазнали значних змін. Національно-культурні міфи жителів Заходу теж постійно трансформуються в нових умовах. Керуюча ж політична еліта України не змогла ще створити своєї міфології, яку можна було б зіставити з детально розробленою комуністичною чи з традиційною національно-культурною міфологією.

3.      На нашу думку, актуальним є використання досвіду, накопиченого в роботах представників західної соціальної феноменології для осмислення проблем соціальної міфології.

4.      Людина, на думку А.Щюца, осмислює соціальну реальність, конструюючи її смисл базуючись на даних свого повсякденного життя. Але існують і чисто теоретичні конструкції, які утворюються теоретиками. П.Бергер і Т.Лукман наполягають на тому, що головну увагу теоретики повинні звернути на повсякденне знання. Соціальні феноменологи критикують попередніх соціальних мислителів за те, що вони залишали поза увагою повсякденне знання. Саме в повсякденному житті треба шукати відповіді на питання про те, що відбувається в процесі становлення сучасного суспільства. Кожна людина розміщена у своїй «біографічній ситуації», тому в будь-який момент життя вона керується запасом знання, яке складається з типізацій повсякденного світу. Людина завжди гадає, що її інтерпретація об'єктів соціальної реальності є правильною. Думки і враження індивіда про світ організуються в деякі інтерпретації, внаслідок чого утворюються припущення, установки, які і виступають як регулятор соціальної поведінки.

5.      Існує певний зв’язок між індивідуальною свідомістю, індивідуальним повсякденним життям та колективною інтерпретацією процесів соціальної реальності. Різного типу теоретики-ідеологи намагаються брати на себе роль тих, хто раціонально створює нову соціальну реальність. Якщо населення країни не довіряє таким суспільним діячам, політичним партіям та громадським організаціям, тоді пануючими в суспільстві стають конструкції дотеоретичної системи знання, яка користується міфологічними схемами осмислення реальності, наприклад національно-культурними чи неокомуністичними.

6.      Відсоток тих, хто бере до уваги раціоналістичні конструкції теоретиків в суспільстві, залежить від соціально-демографічної, культурної та економічної ситуації в країні. В наш час пересічна людина, часто переконавшись у недієвості раніше запропонованих конструкцій, намагається використовувати міфологічні способи осягнення дійсності, наприклад згадати традиційні способи соціальної самоорганізації. Саме тому виникає нова ситуація, коли в нашій країні теоретиками виступають не професійні ідеологи, а діячі культури чи релігії. Відродження регіонально-кланових відносин є відповіддю соціуму на кризу раціоналістичних конструкцій, які були свого часу нав’язані суспільству.