Міфологічне світовідчуття як явище сучасного мистецтва

Лисенко-Ткачук І. В.

Кожна епоха розглядала міфи по-своєму, і це знайшло відображення в мистецтві, поезії, музиці, живопису. Вся історія світового мистецтва побудована на міфологічних сюжетах героїчного чи сокрального змісту. Міф -- це переказ в усній формі; міф, який знайшов своє відображення в творах мистецтва, набуває епічного звучання. Якщо розглядати міфи як систему світогляду, творчо зашифрованої інформації, зрозуміло, чому митці всіх часів постійно користувалися цім дійсно інтернаціональним джерелом творчої наснаги.

У різних народів, в різні історичні епохи міф з тією чи іншою силою наголосу існував, живлячись народними витоками в самих високих Творах різних видів мистецтв. Історичні події, суспільне життя, з часом відточене та надзвичайно творчо осмислене, набуває міфічної форми та знаходить своє відображення серед найбільш творчого, духовно розвинутого прошарку як в гущі народних традицій, так і в мистецтві інтелектуальної еліти.

Можна сказати і так, що міф, в певному розумінні, завжди був складовою різних видів мистецтва, бо міфом само по собі є художнє зображення дійсності. Для професійного Європейського мистецтва з XIV століття класикою стали грецькі міфи, які тісно переплітаються з римською міфологією, куди влились міфи інших народів, християнська сакральна тема. Що ж до міфів слов’янського світу, зокрема міфів українського народу, то у першому випадку маємо своєрідне поєднання пантеїзму з християнськими міфами, у другому -- суттєвого значення набуває фольклор (словесне та пісенне зображення), витоки якого слід шукати у культурі найдавніших народів, починаючи з Трипільської культури. Зокрема, у міфології всіх народів, включаючи слов’ян, відображена космогонічна картина світу (Вибаров, Вагнер).

Підкреслюючи, що кожна епоха має своє ставлення до міфу: бароко -- вільне, класицизм -- більш нормативне, автор наполягає на тому, що сучасний світ сповнений історичного минулого і в ньому існує міфічне наповнення в тому чи іншому контексті. Отже, міфологічні образи стали знаковими в мистецтві. Як не дивно, але в нашому зурбанізованому світі, коли знівельовано чимало людських духовно-культурних цінностей, спостерігається інтерес до класичної міфології. Інша справа, що втілення міфу в мистецьких творах відображені неадекватно як за змістом, так і за формою. Пояснюється це тим, що більшість митців, особливо середнього і молодшого віку, мають досить розпливчасту уяву про «міф» та «міфологію» як такі. Звідси і строкатість відображення міфологічних тем, сюжетів та образів у творах сучасного мистецтва. Проблема міфології в сучасному мистецтві є досить складною та багатоплановою. І тут маємо приклади як позитивні, так і негативні: по-перше, - створення високого мистецтва на міфологічній основі; по-друге,-- спекулювання на національній символіці. Класичним прикладом сучасного образотворчого мистецтва як в ретроспекції, так і в сьогоденному контексті. Наприклад, у творах М. Шагала багато символіко-міфологічних тем. Виразне в цьому контексті зображення гори Моріа, де Авраам повинен був принести в жертву свого сина. Про роботи Андре Масона був написаний змістовний труд «Метаморфози» (І. Єнгсен, З. Фрейд). Головна увага була зосереджена на картині «Годива», де та зображена в момент перетворення із мармуру в живе фізичне тіло. Сама мить переходу чи перевтілення з пластичного твору мистецтва в живе втілення нестриманого бажання. Частина робіт Масона, виконана в 40-х роках ХХ століття, кружляє навколо міфу про критський лабіринт.

У сучасному українському мистецтві у творах знаково-символічного модернізму відіграють важливу роль міфи про світоутворення. В унікальних полотнах нашого сучасника, київського художника І. Горяного «Народження. Близнюки», що базується на міфах про андрогенів, закладена ідея, розкрита в «Піррі» Платона, що є переказом міфу про поділ Зевсом цієї істоти на дві половинки: жіночу та чоловічу. І саме в цьому місці, розказуючи про ці половинки, Платон почав користуватися поняттям символу (symbola): «Когда тела разделились надвое, то половинки стали стремится друг к другу». У картині «Риби», все переплітається лініями, які складаються у вузли, їх можна розглядати як картини всесвіту, символічно представляючи світ як в його народженні, так і в його подальшому нескінченному розвитку, як космос або мікрокосм.

Дана тема потребує більш детального дослідження і по суті є дискусійною. Тому було б цікаво, щоб з приводу цієї проблеми свої думки та судження в порядку обговорення, дискусії чи полеміки висловили всі, кому є небайдужим наше минуле та сучасність. Отже запрошуємо до розмови.