Міфологічне у засадах художньої творчості

Н. В. Бойко, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

Звертаючись до аналізу культурологічної проекції художньої творчості, яка, власне, й дозволяє розглянути та зрозуміти цей унікальний вид людської діяльності як той, де цілісно і неспростовно здійснюється процес людської самореалізації, принциповим є з’ясування міфологічної складової художнього творення. Ще Шелінг аналізуючи міф як символічну реальність, що є формою буття, а не тільки її атрибуцією, зазначав, що кожна творча індивідуальність створює власну унікальну міфологію: на основі певного архетипу людина вибудовує свій світ, свою реальність, яка, в свою чергу, обумовлює її спосіб сприйняття навколишнього і дає їй індивідуальну модель світотворення.

В міфологічній моделі світосприйняття засадовим є внутрішній світ особистості, спроектований на буття, і, врешті, перетворений на інструмент освоєння світу. Його специфіка полягає у переважно внутрішній детермінації, яка й дає художнику можливість вільного самоздійснення, незважаючи на опозиційність до нього, як світу природи, так і світу соціуму.

Світ, створений художником за участю міфологічної моделі побудований на трансформаціях реального буття, і зорієнтований ідеальними векторами людського самоздійснення. Таким чином, в художньо-креативній діяльності, якою і є мистецтво, реалізується задача самотворення людини навіть в тому світі, де реальна актуалізація людських потенцій повною мірою неможлива.

В певному розумінні подібні проблеми переживала і первісна людина, зробивши міф не тільки певним інструментом пізнання світу, але й способом формування пласта ідеального, як джерела мотивів наступного людського становлення. В ньому гартувалися, стабілізувалися, ставали засадовими основні родові характеристики людини, такі як суспільність, креативність тощо.

Сучасна художня практика демонструє нам зворотній процес, коли входження у міфологічний простір повертає людині втрачене в реальності відчуття людської спільності, а також невичерпності творчих можливостей. Під культурологічним кутом зору, цей аспект можливого аналізу виокрем­люється в сучасній науці не тільки як необхідний, але й можливий для розгляду, зважаючи на рівень сучасних філософських знань, зокрема про універсальну природу міфу.

Особливим його ракурсом, на наш погляд, має вивчення моральнісної сторони розглянутого процесу, акцентованої в проблемі свободи і відповідальності художника. Моральнісні максими, реалізовані в акті художньої творчості і сприйнятті реципієнтами мистецтва, стають, в свою чергу, стимулами і матеріалом для народження нових міфологій.