Міфологічні аспекти аграрно-городницької магії слобожан

М. М. Красиков, Харківський національний технічний університет &#171,ХПІ&#187,

Те, що звичаї, пов’язані з сільськогосподарською магією, мають певне міфологічне підґрунтя, &#151, здається загальновизнаним. Однак, яке саме підґрунтя і які саме звичаї &#151, це ще потребує дослідження.

Зосередимося на аграрно-городницькій магії, спираючись на етнографічні матеріали ІІ пол. ХІХ&nbsp,ст.&#151, поч. ХХІ&nbsp,ст., записані на території лише одного регі- ону &#151, Слобідської України. Звичайно, за півтора століття відбулися суттєві зміни у світогляді слобожан, і все ж таки, здається, певні міфологеми і сьогодні визначають стиль і характер спілкування багатьох селянок (переважно старшого віку) із землею-годувальницею та силами Природи, від яких залежить селянський добробут. Так, мова йде саме про спілкування, а не &#171,виробничий процес&#187,, адже механіцизм &#171,колгоспного ладу&#187, так і не знищив у більшості українських селянок первісного анімістичного ставлення до землі, не знищив відчуття її сакральності та повагу до таємниці народження рослинного життя. &#171,Город обідиться на мене, якщо я його не прополю&#187,,&#151, у цій фразі 95-річної Т. С.&nbsp,Либединської [1] відбилася суть взаємин людини традиційної народної культури з оточуючим світом, який постає у антропоморфних та соціоморфних іпостасях.

Найбільш фундаментальною міфологемою є мотив Створіння світу, оскільки, за М.&nbsp,Еліаде, обробляючи землю, люди повторюють діяння богів, які організовували Хаос, перетворюючи його на Космос [2]. Цей мотив простежується у землеробських замовляннях і звичаях, пов’язаних з садінням городини, а також у різдвяно-новорічній обрядовості, футуристичній за змістом. Звернімо увагу на універсалізм і всеосяжність магічних вербальних формул: &#171,Роди, Боже, на всякого долю&#187,, &#171,на всі душі&#187,, &#171,на весь християнський мир&#187,! У цих замовляннях нема місця займеннику &#171,я&#187, і його формам, лише зрідка трапляється &#171,нам&#187,. Звертання звучить так, ніби врожай з цього клаптика землі повинен нагодувати все людство, а то і взагалі всі живі істоти. Таке космізоване світовідчуття було притаманне культурним героям, яким, власне, наслідують у своїй поведінці (хай і несвідомо) сучасні господарі землі.

Відлунням сакральної космологічної моделі є також ритуальне качання по землі, скажімо після посадки гарбузів. Зараз це робить, як правило, жінка, однак добре відомо, що ще на поч. ХХ&nbsp,ст. після садіння городини у багатьох українських селах качалися чоловіки з жінками, що імітувало акт з’єднання чоловічого і жіночого начал у Природі, пробуджувало креативні сили Землі і, власне, було ритуальним повторенням акту Створіння світу.

Серед &#171,примх&#187, слобожанських городниць ХІХ&nbsp,ст. була зафіксована також і така: &#171,як сієш петрушку, так треба сміяться, щоб хороше уродило&#187, [3]. Ритуальний сміх &#151, це теж відгомін акту Створіння. Згадаймо рядки з одного давньогрецько-єгипетського трактату: &#171,Сім разів розсміявся бог &#151, і народилися семеро богів, що охоплюють світ&#187, [4]. У багатьох народів, і слов’ян зокрема, ритуальний сміх вважався засобом заклинання родючості землі, здатним викликати життя тисяч рослин.

Безумовно, архаїчних часів сягає саме уявлення про святість землі. &#171,Свята земля&#187, &#151, вираз, поширений в Україні й досі. А ставлення до землі як до сакральної істоти (не скажеш &#151, &#171,об’єкту&#187,) вимагає і відповідного настрою, з яким треба виходити у поле чи на город: &#171,Садити треба з радістю, щоб Бог дав врожаю. Бога просиш: &#171,Місяць, Сонце, Небо і Земля святая, дай нам рождєніє, щоб родилася картошка, цибулька і морковка, і все. Благослови, Господь!&#187, [5]. Стикаючись з &#171,святою землею&#187,, людина і сама освячується, а праця її стає не чим іншим, як священнодійством.

1. Записано нами 26.07.02 у с. Кам’яне Гадяцького р-ну Полтавської обл.

2. Элиаде М. Миф о вечном возвращении.&#151, М., 2000.&#151, С. 30.

3. [Иванов П.В.]. Народные представления и верования, относящиеся к внешнему миру: (Материалы для характеристики миросозерцания крестьянского населения Купянского уезда) //Харьковский сборник. 1883.&#151, Вып.2. Отд. 2.&#151, С. 99

4. Цит. за: Покровская Л.В. Земледельческая обрядность // Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы: Исторические корни и развитие обычаев.&#151, М., 1983.&#151, С.70.

5. Записано нами 19.07.00 від Віри Трохимівні Солошенко 1923 р.нар. у с.Олександрівка Золочівського р-ну Харківської обл.