Міфопоетика &#171,Лісової пісні&#187, Лесі Українки

С. М. Холодинська, Приазовський державний технічний університет, Маріуполь

У своєму розвитку мистецтво часто повертається до художньої структури міфу, відроджує його на сучасному грунті.

На початку ХХ століття багато письменників і художників звертаються до образів і форм народного мистецтва. Звертання до міфології було пов’язано не тільки з потребою у відновленні мистецтва, але і з інтересом митців до відбиття &#171,тайників людської психіки&#187,, до передачі несвідомого.

Українська література початку ХХ століття, розвиваючись у руслі загальноєвропейських тенденцій, відбила нові віяння науки та мистецтва.

Не з античних сюжетів, а на &#171,місцевому&#187, матеріалі зродилася геніальна драма-феєрія Лесі Українки &#171,Лісова пісня&#187,. Це поетичний і трагічний твір про красу чистого кохання, про високу мрію людини, про її одвічний потяг до прекрасного, до людяного. Прекрасне в природі, як і в людській душі, ніколи не вмирає.

В основі головного конфлікту &#171,Лісової пісні&#187, лежить вічна суперечність між високим покликанням людини й тією буденщиною, яка часто руйнує поезію людської душі. Драма переповнена образами, створеними народною уявою і реальними особами. Мавка &#151, дівчина з лісу. Пробуджена до життя весною та грою на сопілці Лукаша, вона оживає. З багатою, щедрою душею прийшла Мавка до людей. Від чистого кохання розквітає та збагачується душа &#171,людського хлопця&#187, Лукаша. Але на перешкоді їхнього щастя стоять буденні людські клопоти, які поступово засмоктують у своє болото Лукаша. Меркне в його душі все прекрасне, властиве його поетичній натурі.

Лукаш гине, зрадивши себе самого, не зумівши &#171,своїм життя до себе дорівнятися&#187,. Але життя не можна вбити, як і вічного прагнення людини до щастя, до краси. До волі й добра.

Твір Лесі Українки &#151, глибоко національна драма, в якій образи українського фольклору піднесені до високого філософсько-етичного узагальнення. Водночас, це &#151, один з найпоетичніших творів вітчизняної літератури. Міфічні персонажі &#151, Мавка, Перелесник, Лісовик, русалки, лісові істоти &#151, відкрили широке поле фантазії для вирішення дійства в казково-феєричному ключі.

Втіленням піднесено-прекрасного в драмі є образ Мавки, за народною міфологією юної лісової красуні-русалки. Леся Українка наділяє цей образ особливим соціально-філософським змістом. Мавка &#151, це безсмертна, як сама природа, прекрасна мрія народу про щастя, про вільне творче життя. Велич Мавки-мрії &#151, в її дійсності, в нерозривному зв’язку з людьми.

В українському фольклорі мавки &#151, це недобрі звабниці, які показуються людям в образі гарних дівчат, і як тільки хто з молодих хлопців або чоловіків вподобає їх, то вони зараз залоскочуть того на смерть або стинають голову.

Але в драмі Лесі Українки Мавка сама зваблена Лукашем, голосом його чарівної сопілки.

Леся Українка в своїй драмі-казці відтворила справжні фольклорні та міфологічні образи. Таке відтворення &#151, це не механічне перенесення фольклорних матеріалів у твір, а складний творчий процес.

Аналіз &#171,Лісової пісні&#187, показує, що Леся Українка дуже добре орієнтувалася у величезній кількості українських народних творів і виявила майстерність у відтворенні міфологічних постатей.

Драматургія Лесі Українки є багатоплановою та поліфонічною. Тому яскравим прикладом виступає її шедевр &#171,Лісова пісня&#187,, в якому поєдналися фольклорні елементи та міфологічне мислення.

Унікальність структури цього твору надає багатий матеріал для його інтерпретацій. А синтетичність мислення, яка характерна міфу, дає можливість видам мистецтва шукати різноманітні трансформації використання цієї драми. До цього твору зверталися багато діячів мистецтва, які також використовували синтетичні жанри, а саме: опера, балет, кінематограф. Але всі митці додають міфологічному аспекту &#171,Лісової пісні&#187, сучасний сенс, бо міф &#151, вічно живе джерело, необхідна умова й первісний матеріал для всякого мистецтва.