Місце історичної самосвідомості у громадянській позиції студентської молоді

П.Х. Даценко, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Київ

Зміни, що відбуваються в Україні, спричинені демократичними та гуманістичними зрушеннями в свідомості, ідеології, світогляді студентської молоді, потребують формування як спеціаліста, так і особистості сучасного типу. Особистість варто розглядати як творчий суб'єкт, здатний робити вибір і нести за нього відповідальність, а також свідома діяльність, що керується критеріями знання, усвідомленням відповідальності як за себе, так і загалом за суспільство.

Утвердження суверенної, правової держави органічно пов'язане із становленням громадянського суспільства, що передбачає зміну світоглядних орієнтацій та формування історичної самосвідомості студентської молоді України. Щоб історична самосвідомість стала по-справжньому масовою, вважають суспільствознавці, вона повинна бути достатньо поширеною серед усіх соціальних верств українського населення, особливо серед молодого покоління. Необхідна широка участь засобів масової інформації, державних інституцій, громадських об'єднань у доведенні до населення, молоді національних ідей, об'єктивного минулого.

Останнім часом велика робота розгорнута щодо створення нової системи вивчення історичних дисциплін, зокрема, такого предмета, як українська історія, у навчальних закладах, котрим належить провідне місце у формуванні історичної самосвідомості молодого покоління. Але в даний час відбувається переоцінка і переосмислення ідеалів, шляхів участі у громадсько-політичному житті студентів та розвитку студентського самоврядування.

Держава повинна не тільки створювати умови для розвитку особистості, участі молоді в політичній та економічній діяльності, а й допомагати їй, тому що кваліфікаційно підготована молодь є майбутнім держави.

Для вирішення проблем, з якими стикається наше суспільство, необхідно створити певні умови для молоді та можливість самореалізації творчою працею. Таким чином, не лише суспільство шляхом освіти і виховання соціалізує молодь, а й молодь, завдяки новим ідеям, які вона несе, змінює суспільство та розвиває його. Молода генерація, здебільшого, виховується в атмосфері духовного зубожіння, спустошення, бездушності, аморальності, зневіри в майбутньому. Некритичне перенесення на наш власний національний грунт сумнівних цінностей та моральних норм сучасної масової культури західного світу значною мірою деформує свідомість, психологію населення, а молоді &#151, особливо.

На початку третього тисячоліття об'єктом аналізу стають життєві орієнтири та соціальна ідентичність сучасної молоді. Такі проблеми, як нестабільність, кризовий стан, що охопив усі сфери життя, зростання емоційних елементів свідомості, породжують суперечливі умови становлення особистості.

Вища школа є невід'ємною від національного грунту й коріння свого народу, формує і оберігає національну культуру, а тому організація, зміст, форми і методи навчання та виховання мають будуватися з урахуванням тисячолітньої історії, споконвічної культурно-історичної традиції українського народу на основі національної культури, збагачення кращими досягненнями загальнолюдської культури. Тому потрібно прищеплювати думку про те, що саме в навчальних закладах закладається фундамент формування історичної самосвідомості українського студентства через опанування історичних та політичних знань.

Звичайно, щоб виконати це завдання потрібна певна робота щодо розповсюдження історичних знань та проблематики історичних досліджень, їх наукового обґрунтування. Об'єктивне відтворення історичного шляху українським народом, великою мірою належить видатним письменникам та суспільно-політичним діячам другої половини ХІХ сторіччя: Т.Шевченку, І.Франку, П.Мирному, П.Грабовському, М.Драгоманову, М.Грушевському, В.Липинському, В.Вернадському, В.Винниченку та іншим, які започаткували формування історичної самосвідомості українського народу. Згадані письменники піднесли українську літературну мову на високий рівень. Історія свідчить, що великодержавницький тиск на культуру і мову українців здійснювався упродовж багатьох століть. Необхідність проведення мовної політики в сучасній Україні повинна відповідати національним інтересам держави.

Мова &#151, це важливий чинник становлення історичної самосвідомості, який сприяє розвитку особистості щодо самоусвідомлення належності до українського етносу. Послідовність вирішення проблем освіти молоді, паралельно з створенням соціальних умов для її розвитку, може стати надійним стабілізуючим фактором у суспільстві, сприяти прискоренню суспільного розвитку України.

Отже, на наш погляд, в період становлення історичної самосвідомості в середовищі української молоді відповідно до сучасних умов можливо не лише з'ясувати наявний стан її розвитку, але й передбачити шляхи її розбудови з урахуванням потреб відтворення інтелектуального потенціалу та досягнення духовної єдності української молоді.

Література

1. Антонюк О. Формування етнополітики української держави: історичні та теоретико-методологічні засади, //[ Монографія ] К., 1999.&#151, С.198.

2. Там само С. 199.

3. Остапенко М. Політична свідомість студентської молоді в сучасній Україні. // Нова політика 1999.&#151, № 4.С. 32.

4. Черниш Н. Та ін. Національна свідомість студентської молоді. Н.Й. Черниш, Ю.В. Васильєва, О.Л. Голяка, Б.Ю. Поляруш, Т.Я. Старченко.&#151, Торонто &#151, Едмонд &#151, Львів.,&#151, 1993.&#151, С. 130.

5. Грушевський М. Про українську мову й українську справу. Великий Українець. К., &#171,Веселка&#187,, 1992.&#151, С. 39.

6.Капустіна Т. Молодь у соціально-економічних перетвореннях. //Молодь в умовах нової соціальної перспективи. Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції. Житомир 13-14 березня 2000. С. 89.