Мотиви морально-естетичного протиставлення у філософії С. К'єркегора

А. Залужна, Український державний університет водогосподарства і природокористування, Рівне

Етика і естетика, добро і краса &#151, дві пари тотожностей чи протилежностей? Питання, яке неодноразово бентежило історико-філософську думку, наповнюючи її найрізноманітнішими концептуальними варіаціями. Так, античне філософування керується поняттям &#171,калокагатія&#187, як єдністю прекрасного і доброго з особливим акцентом на гармонії внутрішнього і зовнішнього в людині. В окресленому підході лише тотожність добра і краси, естетичного і морального стає необхідною умовою достойного існування людини у світі та нормою її суспільного буття. Кант же визначає естетичне як нейтральне до моральних принципів. Філософські інтенції С. К'єркегора в зазначеному контексті з окресленням різкого протиставлення морального та естетичного є надзвичайно неординарними. Життєва орієнтація індивіда у С. К'єркегора представлена у вигляді естетичного, етичного та релігійного типу і має нагальну потребу в акцентації протиріччя між моральним і естетичним та між релігійним і моральним світоглядами. Для нього важливим є не стільки історичне пізнання моральності, скільки особистісний глибинно-суб'єктивний прояв різноманітних станів людської екзистенції.

Естетична установка є основою, на якій індивід реалізується в цей момент, а не намагається стати в перспективі. Для неї характерна тотальна залежність від зовнішніх умов і неаутентичне розуміння онтологічної сенсовитості. Насолода і задоволення керують естетиком, модифікуючи його в стан цілісної емпіричної несвободи. В естетика відсутній опір чуттєвим поривам. Він &#151, раб миттєвості. Сексуальні насолоди стають кульмінаційним виразом такого світогляду. Естетиком оволодівають меланхолія і відчай, адже при досягненні мети проблеми насолоди для нього так і залишаються невирішеними. Неповторність повторюється, насолода все більше притуплюється, стирається, обезбарвлюється, утверджується перенасиченість, незадоволеність, розчарування.

Дії естетика трансформуються в аморалізм, коли критеріями добра і зла стають задоволення, адже добром виступає все, що дає насолоду, а злом &#151, що шкодить, або тим більше приносить страждання. І коли відчай досягає найвищого апогею, естетик, здійснюючи вільний вибір, переходить до етичного типу.

Гедоністичній установці естетизму протиставляється етичний ригоризм &#171,практичного розуму&#187, Канта, який стає основою етичного екзистенційного типу. У С. К'єркегора &#171,етичне&#187, підлягає дефініції як іманентне всезагальне, яке має значення в будь-який момент як мета і знаходить своє вираження в абстрактному розумінні як заборона, а конкретно &#151, як норми і правила¹. Такі мотиваційні імпульси потребують цілісного підпорядкування своїм вимогам і відмови від особистісного задля загальнолюдського. Етика вимагає внутрішньої присутності індивіда і заперечує будь-які спроби індивідуалізаційних та емпіричних проявів.

Типовим представником ригоричного світовідношення в С. К'єркегора стає трагічний герой. Він страждає, виконуючи обов'язок, і може пожертвувати собою і найдорожчим задля суспільного блага. Всі дари етичного: слава, захоплення, співчуття, &#151, виступають кульмінацією такого вчинку. Однак антиподом трагічного героя стає лицар віри, який саме завдяки вірі, що поєднує Бога і людину внутрішньоглибинними і суб'єктивними імпульсами, перевершує всезагальне й інтегрується в сферу абсолютного відношення до сакрального.

Філософування С. К'єркегора &#151, антитеза гегелівській діалектиці протиріч. С. К'єркегор критикував надмірну логічність і об'єктивізацію гегелівської філософії, яка вимагала обов'язкового опосередкування незалежно від сфери добра чи зла. Негативне, на думку С. К'єркегора, стає домінуючим у цій діалектиці, оскільки антитеза заперечує тезу й спричиняє виникнення синтезу. Датський філософ зауважує: &#171,Неважко помітити, наскільки нелогічним повинен бути рух у логіці, якщо негативне &#151, зло, і наскільки неетичним воно повинно бути в етиці, якщо негативне &#151, це зло&#187, (Кьеркегор С. Понятие страха // Страх и трепет. : Пер. с дат. &#151, М. : Республика, 1993. &#151, С. 121). У праці &#171,Насолода і обов'язок&#187,, домінантою якої виступає внутрішній вибір індивіда перед найскладнішою дилемою або-або, він розглядає альтернативну концепцію нескінченному примиренню, яка виключає можливість особистісного вибору. Адже розум, на думку С. К'єркегора, не вибирає, а лише здатний до єдності протилежностей. Вільний же акт вибору передбачає вибір однієї з протилежностей і виключення іншої. Естетичне з його абсолютизацією прекрасного і визначення краси як найвищого блага у датського філософа прирівнюється до прагнення насолоди, і в першу чергу насолоди чуттєвої. Естетик, керуючись принципом отримання задоволення, що набирає особливої напруженості в еротичних переживаннях, досить часто нехтує загальноприйнятими нормами моралі. І в цьому контексті С. К'єркегор ставить проблему вибору або-або, вибору між добром і красою, тією красою, що може проектуватися у площинах зла, байдужості, спокуси і зради.

Людина як єдина істота, що приречена на свободу, завжди стоїть перед вибором, відмовляючись від всіх можливостей, крім однієї. І ця єдина можливість є спробою стати самим собою або втратою свого особистісного &#171,Я&#187,. Адже людина вільна у виборі самої себе, і при усвідомленні цього вона здатна до самореалізації і самотворення, що стає вагомим імпульсом до реорганізації своїх поведінкових установок, вибору власної позиції в житті і готовності до відповідальності за неї.

Примітки

¹ Етичне &#151, категорія, яка визначається К'єркегором як заборона, що уособлює собою закон, а конкретно &#151, норми і правила і є нічим іншим як мораллю, тобто &#171,етичне&#187, &#151, &#171,мораль&#187,.