Мистецтво у гармонійному розвитку особистості професіонала

О. Отич, Інститут педагогіки і психології професійної освіти

Гармонізуючий вплив мистецтва на особистість доведений ще філософами античної доби. У творах Платона, Арістотеля та інших мислителів Стародавньої Греції обгрунтована ідея калокагатії (від kalos &#151, прекрасний і agathos &#151, добрий) як мети виховання досконалої людини, яка гармонійно поєднує у собі фізичну (зовнішню) і духовну (внутрішню) красу. Ідеал розвитку особистості, на думку Арістотеля, досягається внаслідок врівноваження цих двох начал, аналогічно до того, як живопис виникає завдяки поєднанню та змішуванню фарб, а музика &#151, злиттю й чергуванню звуків [1].

Мистецтво, зокрема &#151, &#171,хорею&#187,, що становила собою нерозривну єдність театрального дійства, музики, поетики і танцю, давньогрецькі філософи вважали не лише могутньою гармонізуючою та виховуючою силою, але й важливим чинником побудови і розквіту держави (Платон &#151, &#171,Закони&#187,, &#171,Держава&#187,, Арістотель &#151, &#171,Політика&#187,).

Залежно від історичної епохи та пануючої філософської й освітньої парадигми радикально змінювалось розуміння гармонійності особистості: від єдності фізичної та духовної краси в античні часи, гармонії людини з Божественним духом у Середньовіччі, злагодженості функціонування механізмів тіла і душі &#171,людини-машини&#187, у добу Просвітництва &#151, до всебічного і гармонійного розвитку усіх сутнісних сил особистості у ХХ столітті.

Зазначимо, що кожна особистість є цінною для суспільства в тій мірі, в якій вона може сприяти його розвитку, здійснювати продуктивну діяльність. Отже, усі вимоги до гармонійної людини повинні &#171,прикладатися&#187, й до особистості професіонала. На практиці ж ці ідеали суттєво відрізняються.

При оцінці фахівця у будь-якій галузі виключне значення надається рівню сформованості його професійних умінь і якостей, значно менше &#151, розвитку творчих здібностей і задатків, а особистісним якостям (моральності, культурі, відповідальності, громадянськості, гуманістичній спрямованості) у цьому процесі не надається настільки ж важливого значення.

У результаті в суспільстві останніх років з'явилась значна кількість фахівців &#151, &#171,человеков у футлярі&#187,, орієнтованих лише на репродуктивну діяльність, культурно нерозвинених, емоційно &#171,черствих&#187,, егоцентричних обивателів, головною метою яких є досягнення особистих, нехай і мізерних благ &#151, навіть за рахунок інших, за кошт держави.

Для того, щоб змінити існуючу ситуацію, вважаємо за необхідне переорієнтувати сучасну професійну освіту на підготовку такого спеціаліста, який не лише на найвищому рівні виконує свої професійні функції, але й має розвинені особистісні якості, здатний до самостійної творчої діяльності. І це стосується не лише випускників вищих навчальних закладів, а й майбутніх кваліфікованих робітників та молодших спеціалістів в усіх галузях виробництва.

На виховання таких фахівців значний вплив може справити мистецтво.

Торкаючись емоцій і почуттів, воно залучає до дії усі сфери особистості: морально-естетичну, інтелектуальну, творчу тощо. Мистецтво впливає на свідомість і підсвідомість людини, її установки й ціннісні орієнтації, переконання і мотиви поведінки, творчу активність і професійну діяльність. У цьому процесі воно інтерналізується, проникає до внутрішнього світу особистості й взаємодіє з її життєвим і художнім досвідом, з глибинними підвалинами &#171,Я&#187, людини.

Цю амбівалентну, двопланову і водночас цілісну взаємодію науковці визначають як &#171,бінарно-опозиційну&#187,, тобто таку, що передбачає одночасно і соціалізацію особистості &#151, включення її у суспільні зв'язки й професійні стосунки, і її персоналізацію &#151, утвердження людини у її самоцінному значенні, поглиблення особистісного начала й самосвідомого ставлення до себе [2, 175].

Використання гармонізуючого впливу мистецтва на розвиток особистості у системі неперервної професійної освіти передбачає, з нашого погляду, не забезпечення однакового рівня сформованості усіх сутнісних сил і якостей людини (особистісних, професійних і творчих її потенціалів), а визначення міри їх співвідношення і досягнення такого рівня їхнього розвитку, який спричинює внутрішній, психологічний комфорт особистості, спонукає її до продуктивної творчої діяльності в обраній професійній сфері і орієнтує її на досягнення результатів, що відповідають ідеалу прекрасного і загальнолюдським гуманістичним цінностям.

Література

1. Кривцун О.А. Эстетика: Учебник.&#151, М.: Аспект Пресс, 2000.&#151, 434 с.

2. Эстетическое воспитание молодёжи /Под ред. О.В. Лармина.&#151, М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978.