Мистецтво у розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання

Отич О.М., Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України

Утвердження нової гуманістичної парадигми освіти зумовлює зміну ціннісних критеріальних підходів до формування особистості професіонала. Сьогодні суспільству і виробництву потрібен фахівець, який не тільки володіє значним обсягом загальних і професійних знань, але й вміє творчо застосовувати їх на практиці, приймати нестандартні сміливі рішення при розв’язанні виробничих і життєвих проблем, має свій власний стиль професійної діяльності й неповторну творчу індивідуальність. Останню ми розглядаємо як одну з найважливіших якостей фахівця, оскільки її наявність свідчить про зрілість його особистості і про такий високий рівень майстерності його професійної діяльності, який можна порівняти з мистецтвом.

Саме тому у розвиткові творчої індивідуальності особистості професіонала ми вбачаємо перспективний напрям підвищення ефективності сучасного виробництва і головне завдання неперервної професійної освіти. У зв’язку із цим особливі вимоги висуваються нині до інженерно-педагогічних працівників, на яких покладається важлива місія формування нового покоління професіоналів, здатних майстерно і творчо виконувати доручену їм справу. Але для того щоби виховати таких фахівців, педагоги професійного навчання самі повинні бути неповторними творчими особистостями з яскраво вираженою творчою індивідуальністю, адже, як зазначав К.Д. Ушинський, лише особистість може впливати на розвиток особистості.

Серед різномантіних засобів, які можуть забезпечити ефективність формування та розвитку у майбутніх педагогів професійного навчання творчої індивідуальності, особливе місце належить, на нашу думку, мистецтву, оскільки воно, по-перше, є матеріалізованою творчістю, по-друге, передбачає індивідуальність його сприйняття і впливу на особистість і, по-третє, сприяє творчій самореалізації й самовияву людини у суб’єктивно близькому для неї виді діяльності. Тому вважаємо педагогічно доцільним впроваджувати мистецтво до змісту підготовки студентів професійно-педагогічних навчальних закладів та використовувати його як засіб навчальної та виховної роботи.

Введення мистецького компонента повинно, на нашу думку, носити супутній (фоновий) характер, орієнтуватися на профіль навчання та спеціальність майбутніх педагогів і створювати своєрідне естетичне поле їхньої професійної підготовки. Процес опанування студентами мистецтва слід спрямовувати, на нашу думку, не стільки на здобуття ними теоретичних знань у галузі мистецтва, скільки на формування їхніх практичних навичок впізнавання та розуміння мистецьких творів різних видів, жанрів і стилів; розвиток на цій основі елементарних художньо-творчих умінь, естетичного смаку, творчих підходів до будь-якої справи; становлення педагогічної майстерності та індивідуального творчого стилю професійно-педагогічної діяльності.

У навчально-виховному процесі професійно-педагогічних навчальних закладів вважаємо найбільш доцільним використання не стільки самих різновидів мистецтва, скільки елементів мистецьких знань, історичних відомостей про місце і значення мистецтва у різноманітних педагогічних системах; виявлення його потенційних можливостей у формуванні та розвитку особистості; аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду застосування його у навчально-виховній роботі з учнями навчальних закладів різних типів та рівнів акредитації тощо.

Впровадження даної методичної системи до процесу професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів зумовить, на нашу думку, значне зростання динаміки розвитку їхньої творчої індивідуальності.