НАРОДНА МУЗИЧНА ТВОРЧІСТЬ —  ПРОЦЕС ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ

О.Ткаченко, Переяслав-Хмельницький  державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди

Періоди оновлення суспільства завжди глибоко впливають на перебудову світогляду і психології людей, духовне життя у цілому. Тому важливе місце посідає завдання гуманізації освіти. Виконання цього завдання неможливе без удосконалення всієї технології естетичного розвитку особистості в процесі її навчання і виховання.

Ідеї, основи яких закладені Г.Гегелем, К.Ушинським, В.Сухомлинським, Г.Сковородою, Л.Вигодським, Д.Кабалевським та іншими видатними вченими про те, що першоджерелом розвитку людини є краса оточуючого світу і людська творчість, не втратили своєї актуальності і сьогодні.

Залучення особистості до спадщини музичного мистецтва веде до того, що її почуття, смаки, потреби набувають нового змісту, відповідної естетичної форми. Тому ефективною є така модель освіти, яка філософськи виважена, історично обґрунтована і достатньо просто реалізується на практиці. Виходячи з цих принципів, постає проблема оновлення педагогічної системи.

Оскільки головною ознакою оновленої педагогічної системи є здатність виховати творчу особистість, то саме закономірність формування умінь виробляти оригінальні ідеї у різноманітних сферах діяльності (наукова, мистецька) становлять особливий інтерес.

Творчість нерозривно пов’язана з умінням мріяти, фантазувати. А мистецтво, впливаючи, насамперед, на людину через переживання, має унікальну здатність активізувати емоційну сприйнятливість, збагачувати досвід, а отже всебічно розвивати особистість, її ціннісні установи, загальну культуру. Так, завдяки музиці ми пізнаємо всі відтінки радості, горя, страждань і щастя, які ми, можливо, і не переживали у житті, але які відчуваємо завдяки музиці.

З цього витікає теорія міфологізації музичних творів — це бачення сутності в образах і поняттях свідомості.

Таким чином, виконавець створює у своїй уяві образ —  міф, але й з відповідними емоціями.

Отже, природнім стає звернення науковців і практиків до духовних надбань попередніх поколінь, бо без минулого не може бути плідного майбутнього. Тому, на сучасному етапі вдосконалення процесу духовного розвитку людини однією з найактуальніших є проблема відродження народної музичної творчості як джерела національної культури. Нами береться до уваги проблема відродження забутих зразків народної музичної творчості, а також створення нових у процесі колективної та індивідуальної художньо-творчої діяльності. Важливим компонентом народної музичної творчості є духовний розвиток людини —  емоційне відношення прекрасного у природі, мистецтві, у людині. Це великий стимул в оволодінні прекрасним.

       Сповнені естетичного змісту, прості за формою, невеликі за діапазоном, надзвичайно мелодичні, твори народної музичної творчості (думи, історичні пісні, балади, колискові, приспівки, пісні-танки, обрядові пісні, козацькі, коломийки) не випадково стали основою вокально-хорової і виховної роботи у загально­освітній школі. Немає такого повороту людської долі, який би не згадувався в українській народній музично-пісенній творчості.

       Отже, вимоги сьогодення до особистості, зростання соціального значення його діяльності викликають необхідність педагогічної орієнтації усіх навчальних дисциплін. Ця проблема торкається і предметів естетичного циклу, зокрема, музики, котра має великий вплив на духовний розвиток людини, формування її ставлення до навколишньої дійсності.

Дослідження цієї проблеми свідчать про те, що музичний фольклор впливає не лише на розвиток духовності, світогляду, а й формує його творчий потенціал та комунікативні вміння.

Духовний розвиток людини завжди спирається на її власну активність і виявляється у формуванні запитів та інтересів, виборі ідеалів, у визначені сенсу життя. Тому інтерес до народної музичної творчості є складовою частиною духовної культури особистості.