Народне мистецтво та естетичне світосприймання особистості

Т. В. Шмельова, Житомирський державний університет

Сучасний період духовного відродження суспільства породжує безліч нових проблем, серед яких особливої уваги заслуговує збереження національної культури з її унікальним народним мистецтвом, що протягом певного часу зазнавала впливу інших культур.

Доречно привести роздуми відомого філософа В. С. Степіна щодо можливих наслідків насильницького втручання у національну культуру. Прагнення механічно впровадити в неї сторонній елемент, пише він, призводить до того, що на перший план висувається її «охоронна функція», тобто протидія будь-якому зовнішньому вторгненню, навіть під приводом «демократизації» чи захисту прав. Тоді національна свідомість швидко трансформується в агресивну національну свідомість, загострюючи конфліктні ситуації. Тільки деякі елементи культури більш-менш стійкі до зовнішнього впливу. В першу чергу, це народне мистецтво.

Неповторне українське народне мистецтво протягом століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення зберігало свою винятковість. І сьогодні воно призвано прищеплювати любов до свого рідного краю, свого народу і його культури. Важливо, що у сучасних умовах народне мистецтво виступає засобом вирішення проблеми життєвої адаптації особистості.

Проте, цікаво дослідити взаємозв’язок духовності, естетичного відношення до світу та народного мистецтва в освіті ХVІІІ-ХІХ століття на Україні. Мова йде про виховання дітей селян, які отримуючи примітивну освіту в прихідських (початкових) школах (де навіть не йшла мова про естетичне виховання), вміли наповнити своє життя, свою матеріальну діяльність духовним і естетичним змістом. Пояснюється це наступним чином: природа естетичного ставлення людини до світу охоплює всі види людської діяльності — і матеріальну, і духовну. Отже, рівень реалізації такого ставлення залежить як від змісту діяльності, так і від самого суб’єкта. Крім того, естетичне відношення до світу має цілісний характер, що охоплює всі зв’язки і сторони предмета або явища. І нарешті, естетичне ставлення пов’язане з подоланням перешкод, що виникають на шляху досягнення бажаного результату (цілі). Таким чином, стверджує Г. Успенський, постійна турбота селянина про врожай, тяжка фізична праця, краса природи, на який колоситься нива,— все це зливається в єдине ціле, що складає основу світосприймання селянина. Додамо, що безперечному естетичному впливу сприяло народне мистецтво (фольклорні традиції: народні пісні, святкові обряди; килимарство; побутові речі: вишиванки, витинанки, керамічні вироби, народна іграшка; декоративний розпис хат, посуду, писанкарство тощо). Ґрунтуючись на дослідженнях видатних діячів ХІХ-ХХ століття, ми можемо стверджувати про закладену природою у більшості селянських дітей здібність до малювання, яка, на жаль, лише у виняткових випадках мала можливість проявитися на професійному рівні. Проте, саме ця здібність живила протягом століть народну творчість.

Сучасна особистість повинна бути озброєна не тільки науковими знаннями, але й новими та історично визнаними культурними досягненнями людства. Вважаємо, що саме народне мистецтво, у якому сконцентрований увесь широкий діапазон виявів духовності української нації, може стати одним з джерел формування естетичного світосприймання особистості.