Обряд комори: господарський аспект

Л. Костенко, Музей народної архітектури та побуту НАН України, Київ

Обряд комори входить до структури весільного дійства, відбувається у неділю ввечері та має своє продовження в понеділок. Центральне місце в ньому займає акт подружнього єднання молодих у коморі та демонстрування сорочки молодої. Тут важливим є доказ незайманості дівчини, про що має свідчити червона відзнака на її сорочці.

Обряд комори дослідники пов’язують з ідеєю плідності та продовження роду. Його господарський аспект відзначали Ф. Вовк, Н. Сумцов, Бабурін, О. Курочкін, І. Несен. Ми ж спробуємо дослідити вплив молодих на урожай та приплід худоби крізь призму «чесної» та «нечесної» молодої. Досі ця тема не була предметом етнологічних студій.

Розглянемо, як розгорталося весілля, коли молода вважалася чесною. Тоді на другий день святкування, у понеділок, на весільних атрибутах, одязі весільних гостей та молодої мали бути відзнаки червоного кольору — стрічки, пояси тощо, вони символізували втрату незайманості молодої в момент шлюбу. Об’єктом ритуальних дій ставала її сорочка, яку підкидали догори, кидали по столі з одного кутка в інший, носили селом, почепивши на високу жердину чи вішали на дерево.

За Ф. Вовком, червоний колір означає «принцип плідності та відтворення в природі», отже, молода могла впливати на плідність рослин. Про це, крім іншого, свідчать тексти весільних пісень, а також деякі атрибути обряду. Серед них гільце, на вершку якого прив’язували червону стрічку і колоски, вода, яка є аграрним магічним символом, — нею вмивали молоду після комори тощо. Вчений К. Копержинський, студіюючи жнивний обряд, виявив у ньому численні весільні елементи, що може свідчити про вплив молодих на майбутній урожай зерна.

Молоду і молодого під час сватання називали бичком та телицею, а у весільних піснях асоціювали з домашніми тваринами — бичком, телицею, бараном, овечкою, куркою. Під час весілля у хату заводили корову, щоб, очевидно, вплинути на її репродуктивні здібності. У понеділок гості приходили до весільної хати з куркою, перев’язаною червоною стрічкою. Свекруха, отримавши звістку, що молода чесна, тричі приказувала: «Наш двір як ріс, так і буде рости». Отже, можемо говорити, що молоді впливали на плідність худоби.

Розглянемо варіант, коли молода не мала доказів незайманості. Тоді весілля скорочувалося або згорталося зовсім. Замість червоної фарби, яка символізувала процвітання роду молодого, використовували синю та чорну, які в народі були символами жалоби та смерті. Щодо молодої та її родичів практикувалися безчинства, їх вимазували сажею, на батька одягали хомут, матері скидали очіпок тощо. Такі дії можуть свідчити про те, що молода, порушивши народний закон, переходила в стан демонічних сил. Вважали, що коли молода нечесна, не буде телитися корова, загинуть бджоли, подохнуть кури тощо. По цій причині остерігалися зустрічі з покриткою, «бо у торзі буде зле, чиряки будуть на тілі». Неблагополучних дівчат виганяли за село мітлами, що уподібнює їх з відьмами.

Нечесну молоду асоціювали з використаними речами в господарстві. Батьків частували з дірявої чарки, на хату закидали помийний цебер без дна тощо.

Щоб применшити негативний вплив «поганої» молодої, її приводили на смітник та обливали водою. Інший засіб — свекруха мала розповісти всьому живому в господарстві та людям про те, що її невістка нечесна.

Можна зробити висновок, що важливість збереження дівчиною цноти до шлюбу було пов’язане з давніми віруваннями в те, що вона є джерелом передачі своїх репродуктивних здібностей оточенню. Отже, їх треба було не розгубити, а принести в рід молодого. Втрата незайманості могла призвести до порушення відтворювальних функцій природи, що несло небезпеку для соціуму. На пізніших етапах історії нечесну молоду почали сприймати як демонічну істоту, яка може нашкодити людям і господарству.