Оновлення християнського традиціоналізму в теології визволення

Б. Бичко, Центр гуманітарних досліджень АН України, Київ

Поставши в другій половині ХХ ст. як неканонічна в християнстві, теологія визволення все ж була визнана як така, що робить значний внесок у розвиток християнського віровчення. Сама назва була взята з назви книги перуанського священника Густава Гутьєрреса «Теологія визволення» (1971 р.). Виникнувши в умовах конфліктних суперечностей «третього світу», вона охопила не тільки теологів, але й філософів, економістів, соціологів, прихильників як соціалізму, так і капіталізму.

Сама ж назва є певним чином узагальнюючою, тому що об’єднує латино­амери­канську, чорну та феміністичну теології. Їх об’єднує протест проти будь-яких форм гноблення та несправедливості. Так, у країнах Латинської Америки — це протест проти експлуатації, яку зазнають країни цього континенту з боку багатих капіталістичних країн, в чорній теології — протест проти культурно-расової дискримінації, у феміністичній теології — це намагання подолати гендерну нерівність.

Кожний із цих напрямків спирається на канонічно-традиційні християнські положення та тексти. Так, представники чорної теології, в тому числі Мартін Лютер Кінг, спираючись на Книгу Виходу та Псалом 68:32 з Біблії, вбачають вирішення проблем дискримінації в контексті понять ненасильства та інтеграції. Переживши страждання, і єврейський народ, і чорні будуть інтегруватися в «товариство любові», яким і стане Америка.

Спираючись на ідеї європейських теологів та вчення Маркса про класи, латиноамериканські представники теології визволення проголошують теологію визволення як динамічний і неперервний досвід, який включає сучасні знання, підпорядковуючи їх проблемам гуманізму. При цьому теологи не можуть відсторонюватися від практичного життя, повинні активно включатися в громадянську та політичну діяльність. Майбутнє вони вбачають як безкласове суспільство, в якому існує рівність всіх його членів. Революція, в основі якої лежить вчення Біблії, покликана ліквідувати антагонізми між гнобителями та пригнобленими, пролетаріатом та буржуазією. «Визволення нашого континенту означає більше, ніж подолання економічної, соціальної і політичної залежності. Воно означає бачення глибинного сенсу, становлення людства як процесу емансипації людини в історії. Це бачення людини в пошуках якісно різних суспільств, де вона буде вільною від усякого поневолення, де вона сама буде творцем своєї долі. Це пошуки будівництва н о в о ї л ю д и н и»,— проголошує Гутьєррес.

Переглядаються основні положення християнства. Так, гріх розглядається як соціальне явище — відсутність протидії експлуатації, пасивне примирення з нею. Визволення постає як єдність на трьох рівнях: трансцендентному — спасіння в посмертному житті, в єдності з Богом, соціально-історичному — гуманізація всіх відносин між людьми і персональному — Боже царство в душі.

Феміністична теологія теж стоїть на критиці гноблення, але в даному разі уже на гнобленні жінки чоловіком. Феміністичні теологи, проголошуючи, що найважливішим біблійним принципом є визволення пригноблених, в першу чергу виділяють статеве гноблення.

Таким чином, при певній відмінності, все ж різні напрямки теології визволення проголошують Біблію та її вчення як єдиний шлях до встановлення дійсно гуманістичного суспільства і закликають до діяльної боротьби за нього.