Онтологічний вимір техніки в сучасній культурі

Алієва О.Г., м. Слов’янськ

Сучасна техніка є потужним чинником суспільно-історичних процесів. Однак протягом багатьох сторіч техніка обслуговувала структури, які вже сформувалися і, як самоцінна, не розглядалася. В Новий час відбулися радикальні події, позначені Ф.Ніцше як смерть Бога. Руйнування традиційного Абсолюту, який завдавав виміри розвитку цивілізаційної структури, призводить до виникнення нового божества: ним стає розум та продукти його діяльності, в тому числі наука й техніка. Починаючи з Нового часу, техніка набуває субстанційного, детермінуючого та універсального характеру.

Технічні зміни, що відбулися, викликали цілу низку проблем, яких не знали попередні форми суспільства. Людське суспільство зіткнулася з проблемою організації відповідного засобу співіснування з технікою. Перед ним виникає завдання зберегти свою «людяність» через загрозу експансії речового світу, який розростається, тобто знайти той оптимальний slatus quo, що дозволив би людині зберегти свою природу на тлі подальшого розвитку технічних систем.

Для подолання відчуженості людської волі, яка посилюється бурхливим розвитком техніки, людина має «присвоїти» її (техніку) у психологічному і соціальному аспектах шляхом надання об’єктам технічного середовища символічного значення. Подібне упредметнення тотального тиску техніки деякою мірою знімає існуючу напругу у відношеннях людства і техніки. Філософсько-соціологічний аналіз феномена техніки дає можливість розуміння специфіки її соціального функціонування (її соціальну функцію, динаміку технічних потреб суспільної системи, вплив соціокультурного середовища на формування техніки тощо) і, як результат, наблизитися до досягнення балансу між людиною і навколишнім технічним середовищем.

У сучасній Україні історично збіглися процеси активного заповнення життєвого простору різними формами техніки і зміни пріоритетів соціального розвитку. Саме для України становлення нової соціальності найбільш суттєво пов’язане з новим технічним оточенням. Крім адаптації до світової соціально-політичної практики Україна має вирішувати проблеми, пов’язані з освоєнням новітніх форм техніки.

Техніка, з моменту своєї появи, несе в собі суб’єктивні інтенції людини, закладені в її структурі та функціях, соціокультурному утриманні. Людина втілює себе в ній як діяльна істота. Техніка є соціальним явищем і формує свою систему цінностей через визначені механізми, через пануючі в даному суспільстві виробничі та соціальні відносини. Найбільш рельєфно в людському просторі техніка притаманна сфері відношення «техніка -- людина» та «техніка -- буття». Людина усе більше усвідомлює себе володарем світу, і ця маніфестація є, по суті, маніфестацією її «технічної волі до влади». Техніка, включаючись у структурну взаємодію суб’єкта з об’єктом, здійснює прилучення людини до предметності буття, вона реалізує відкритість суб’єкта в предметне буття, виступає засобом поширення людського існування в бутті, його впливу на предмети світу.

Проте техніка диктує і напрямок, і засіб спрямування людини. Стає зрозумілим, що метафізичний обрій на сьогоднішній момент є більш значущим, ніж проста матерія. Увага до внутрішніх інтенцій техніки значно більша для наших сучасників, ніж інтерес до її фізичного втілення. Настільки бурхлива зацікавленість «внутрішнім» життям техніки свідчить і про зростання розуміння ролі її як більш соціального, а не просто матеріального чинника буття.

Вторгнення техніки у всі сфери людського буття породжує своєрідну ідеологію і психологію техніцизму. Її особливістю є те, що сама людина в ній трактується як певного роду машина, котра може вирішувати будь-які проблеми за зразком і подобою алгоритмів технічного знання. Проте не варто забувати споконвічне співвідношення: людство повинно бути технічним, а техніка, у світлі людських відносин -- людяною.

Метою технічної діяльності взагалі є не стільки зміна природи або особистості, скільки приведення їх у єдність, в гармонійне ціле. Зміни повинні мати достатньо специфічні параметри, щоб не тільки «гідно», але і просто вписатися в існуючий матеріальний світ.

Техніка може бути загрозою для існування людства, якщо порушується баланс відношення «техніка -- людина» та «техніка -- буття». Проте є можливість перебороти тотальну технізацію сучасного світу в разі розвитку сфер людської життєдіяльності, в яких присутнє альтернативне відчуття буття, зокрема, творчість. Подібний відхід від вперто техніцистського засобу уявлення світу є шляхом, який дозволить людині зберегти свій світ у цілісності.