Основний парадокс сучасної міфотворчості

Харченко Л., Львівський національний університет ім.І.Франка

Політичні міфи сучасного суспільства умовно можна поділити на два основних типи.

Перші існують у вигляді бажаних ідей, які нашаровуються на схожий за природою споконвічний архетип. Такі міфи у більшості випадків мають ідеологічну основу і працюють на певну групу людей, зацікавлених у досягненні власної мети шляхом маніпуляції масовою свідомістю. Це є штучні міфи.

Другий тип -- рідкісне явище сучасного суспільства -- спонтанні міфи, тобто ідеї, максимально наближені до природного протікання міфологічного процесу. Як правило, цей тип виникає як опозиція вже існуючій міфологічній структурі.

Основна відмінність традиційного (класичногого) міфу і сучасного полягає в тому, що перший існував як безпосередня данність, а останній за певної рефлексії можливо розпізати серед не-міфологічних структур. Тому, при невдалій або невчасній актуалізації штучної конструкції таке упізнавання можливе не лише для спеціалістів, а й для широких соціальних мас.

На даному етапі відбувається переорієнтація, зміна полюсів -- з позитиву на негатив і навпаки. На початковому рівні кожен елемент суспільства самотужки будує реакцію на подібний перехід, а обмеження національним кордоном та елемент ментальності породжує схожі за змістом реакційні ідеї. І якщо на цьому етапі розвитку момент штучного спрямування такої реакції у бажане русло був пропущений і соціальна маса власноруч перейшла на новий рівень -- такі дії є результатом спонтанної міфотворчості.

Штучна міфотворчість є процесом, обумовленим певним простором. Потреба у впорядкуванні і урегулюванні такого явища є очевидною. Маніпуляція масовою свідомістю -- бажаний результат штучної міфотворчості є негативним явищем, бо воно призводить у кінцевому рахунку до втрати людиною не тільки свого соціального «Я», але й свого «Я» -- індивідуального, втрати людської свободи.

Оскільки природний опонент штучній міфотворчості -- спонтанна міфотворчість, що трапляється вкрай рідко, протистояння першій можливе лише за умови використання методів і прийомів, які виникли в процесі її становлення і розвитку, тобто за принципом «подібне-подібним». Відтак парадокс сучасної міфотворчості полягає в тому, що внаслідок такої опозиції ми отримаємо вічну боротьбу двох міфів, один з яких завжди буде попереду іншого.