Освіта та міфотворчість

О. Б. Попова, Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, Київ

Символи і архетипи даної культури, що одночасно і формують міф, і є його складовою, стають з дитинства органічно притаманними особистості, формою її мислення, методом цього мислення, і людині цього моменту уже не дано змінити. Як би глибоко людина не проникала у природу, людиною вона залишається все ж таки завдяки усвідомленню своєї суспільності, яке відбувається через культуру, через мову, звідки й особливість ролі гуманітарно-філологічних дисциплін в освітньо-виховному процесі. Через них відбувається процес усвідомлення базових істин світу, в першу чергу людей, тобто соціального буття. В освітньому процесі гуманітарні предмети грають роль світоглядного осмислення буття, яке, в свою чергу, протікає дуже індивідуально. Комплекс літературних творів як художнього, так і публіцистичного характеру, що виступає ядром гуманітарного виховання на певному історичному етапі, характеризує якісне наповнення світоглядного осмислення буття, яке, в свою чергу, протікає дуже індивідуально.

Освіта перешкоджає хибній міфотворчості, виконуючи по суті інфор–маційну та просвітницьку функції. Численні міфи у сфері політики та соціального життя, що їх масово продукують засоби інформації, яким, у свою чергу, ці міфи підкидають ті, хто має фінансово-владну можливість та бажання маніпулювати масовою свідомістю, зараз формують громадську думку незалежно від того, чи достатньо підготовлена аудиторія їх сприймає. &#171,Архетипи колективного несвідомого, на грунті яких зростає міфологічне мислення, закладаючи фундамент культури, не можуть вичерпувати змісту духовного життя. Міф дає змогу прилучитися до норм колективу&#187,.

Освіта необхідна для того, щоб переборювались у свідомості людини ті негативні риси, що їх породжують визначені ще Ф.&nbsp,Беконом ідоли роду, печери, площі та театру. Бекон вважає, що &#171,розум людини уподібнюється нерівному дзеркалу, яке, примішуючи до природи речей свою природу, відображає речі у викривленому та спотвореному вигляді&#187,. Допомогти людині уже з дитинства самій виправляти те зображення, або принаймні хоча б робити поправки на нього у своєму житті &#151, це і є завдання освітньо-виховного процесу. Так само важливо не дати ще не сформованій особистості заховатися у свою &#171,печеру&#187,, яка &#171,ослаблює та спотворює світло природи&#187,. Ф.&nbsp,Бекон підкреслює, що неправильне виховання якраз і сприяє формуванню такої &#171,печери&#187,. Але це стосується тільки некваліфікованого та безкон­трольного виховання, перш за все сімейного. Громадське ж виховання, поставлене на наукову основу, якраз і сприяло б тому, що люди шукали знань у &#171,загальному або спільному світі&#187,, а не у &#171,малих світах&#187,. Отже, міф, як та &#171,печера&#187,, не повинен стати &#171,малим світом&#187,, а слугувати тільки підвищенню рівня усвідомлення та проникнення у культуру даного народу.

Справа в тому, що будь-яка особистість, навіть та, що знаходить сенс у житті через професійне наукове пізнання, не може бути вільною від масової міфотворчості, і не тільки тому, що своїм побутом і повсякденним життям вона зрівняна з громадянським суспільством усіх рівнів, але і тому, що у сучасному глобалізованому світі просто неможливо здійснювати наукове пізнання, не враховуючи процесів, що відбуваються на найнижчих рівнях суспільства. Сучасна освіта повинна кожній людині, будь-якого віку, будь-якої професії забезпечити розуміння складності процесів, що протікають у соціумі, і чим далі, тим професійнішим і глибшим має бути це розуміння. Але проблема полягає в тому, що у суспільстві все більше посилюється протистояння впровадженню широких просвітницьких гуманітарних курсів та предметів, наростає тенденція примітивізації та спрощеності у ставленні до загальнокультурного надбання людства, а завдання навчального процесу функціонально звужується до отримання диплома. Отже, освіта і бореться з негативним полем міфотворчості, і сама стає її заручницею. Вирішення цієї проблеми можливе лише на системному рівні, з погляду раціонального структурного підходу.