Параметри нового просторово-часового світобачення у творчості Аврелія Августіна

Бичко Б.І., Київський державний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого

На межі між античним раціоналізмом та середньовічним мистицизмом, які так чи інакше оживають в різні історичні епохи, стоїть геній Аврелія Августіна (354-430 рр).

В своїх числених працях, і у першу чергу знаменитій книзі «Про град Божій», він зумів досягнути того,що намагаються здійснити мислителі, які в наші дні тяжіють до ідей комунікативності та холізму -- концепцій єдності в розірваному світі.

Діяльність Августіна не просто поєднала, вона злили в єдину систему світобачення філософію, догматику, містику, теологію, створивши величну будівлю середньовічної культури в цілому. В її центр Августін поставив Бога як трансцендентальне буття, що втілює та скеровує життя.людини.

Вся філософсько-теологічна догматика та концептуально-ідейна наповненість були сконцентровані у Августіна коло антропологічних питань в їх так би мовити найдійовішій сфері -- етичній. Августіну вдалося віднайти, виділити та сформулювати нове змістовне ядро філософсько-теологічної системи -- це було звертанням до «внутрішньої людини».Таким чином був визначений новий принцип антропоцентризму. Людське буття переводиться у внутрішній міфологічний простір, поєднаний з містикою сакрально-часових характеристик. Змістовним же його ядром є індивідуально-неповторна особистість.Мислитель цим самим накреслив лінію екзистенційної філософської системи.

Це, в свою чергу, зробило Августіна провідним авторитетом в кордоцентичих концепціях «філософії серця» творців української класичної думки -- Григорія Сковороди, Памфіла Юркевича та інших.

«Град Божій», проголошений Августином, як і українська «філософія серця», орієнтовані на морально-практичі ідеї гуманізму, набули в наші дні особливого значення. Отже, всупереч універсалістсько-імперським концепціям узагальнення людського буття в сучасному постмодерністському світобаченні, все чутнішим стає голос неповторної людської особистості.

Варто відзначити, що в наші дні саме гуманістична проблематика фактично стала провідною в дослідженнях як філософів, так і числених мистецтво -- та літературознавців Національної академії наук України, а також вчених, що працюють у сфері освіти. Філософсько-антропологічні ідеї,що завжди були провідними в духовній культурі України починаючі ще з часів Київської Русі, нарешті у наші дні отримали право на гідну реалізацію.