Переживання міфу в свідомості дитини. До питання про пізнавальну функцію міфу

О. В. Попович, Приазовський державний технічний університет, Маріуполь

1. Як прийнято вважати в психологічній науці, почуття переживається як певний відтінок будь-якого психічного процесу. При цьому це почуття усвідомлюється не саме по собі, а як властивість предметів або дій, і тому ми говоримо: &#171,дивна казка&#187,, &#171,веселий вірш&#187,, &#171,чарівний спів&#187,, &#171,страшний герой&#187,, &#171,огидне чудовисько&#187, й т.п. Нерідко цей чуттєвий тон є наслідком глибоких переживань, відголоском минулого досвіду.

2. Міф, як відомо, є чуттєвим уявленням і не містить нічого абстрактного. Проте міф не є сферою лише чуттєвих уявлень, тому що в звичайних чуттєвих переживаннях немає нічого дивовижного, чарівного, фантастичного, а міф сповнений усім цим. Міфологія принципово відрізняється від науки або філософії, хоча в окремі періоди людського розвитку наука і філософія наближались до міфології і навіть зливались з нею.

3. Увійшло в звичай вважати міф спробою пояснення або розуміння природи та суспільства первісною людиною. Відомо, що будь-яке пояснення природи та суспільства, навіть максимально міфологічне, вже є результатом розумового пізнання, і тим самим принципово відрізняється від міфу, який наділений будь-якою функцією, але тільки не пізнавальною.

4. Яким би дитячим характером не відрізнялось пояснення природи в прадавні часи, це пояснення, як і наука взагалі, не має нічого спільного із міфотворчістю, хоча й те й інше в прадавні часи переплітається так тісно, що їх часто важко навіть розмежувати. Пізнавальні здібності людини не є чимось первинним й самі мають бути пояснені з її суспільної практики.

5. В процесі розвитку суспільної практики й науки, в ході практичного здійснення наукового пізнання сформувалась наука логіка, яка і тепер являє собою складну систему знань, що включає дві відносно самостійні науки: логіку формальну (традиційну або арістотелівську) й логіку діалектичну. Сформувалась думка, що особливість традиційної логіки полягає в тому, що вона розглядає форми мислення, відсторонюючись від їхнього виникнення, змін та розвитку, &#151, це вивчає діалектична логіка.

Сучасна наука в особі своїх дослідників закономірно прийшла до проблеми відмінності формальної логіки від діалектичної (йдеться не про зміст, а про форму розумових конструкцій).

6. Для вивчення психологічного механізму утворення та функціонування форм мислення, а саме категорій діалектичної логіки, вчені пішли шляхом накопичення та аналізу відповідей дітей щодо розуміння ними цих категорій, а саме: заперечення, протилежностей, протиріч, тотожностей та ін., що були закладені в запитаннях згідно з методикою експерименту. Все здійснювалось на матеріалі сприйняття та відчування в процесі переживання дитячою уявою міфологем відомих народних казок. При цьому вчені виходили з того, що міф &#151, це безпосередній речовий збіг загальної ідеї та звичайного чуттєвого образу, а також будь-яка побудова абстрагованої думки, яка є лише відображенням дійсності, для міфології є самою дійсністю з усіма її матеріальними та речовими властивостями, з усіма її чуттєвими якостями, у вигляді істот чи неживих предметів, в міфі всі ідеали цілковито тотожні, а все речове проводиться так, ніби воно було ідеальним &#151, як показали дослідження, у дитячому мисленні це яскраво ілюструється.

7. Таким чином, психологи, зокрема А.&nbsp,Асланов та Г.&nbsp,С.&nbsp,Шиян, операціоналізували свої теоретичні гіпотези на матеріалі вирішення дитиною інтелектуальних завдань, розвиваючи ідеї Л.&nbsp,С.&nbsp,Виготського, який побачив в дитині маленького дослідника, що використовує, як і дорослий, слова як засіб освоєння світу та побудови його внутрішнього образу.

Так, наприклад, Л.&nbsp,С.&nbsp,Виготський, перш ніж зробити своїм об’єктом дослідження мислення і мовлення дитини, розглянув плоди розумової діяльності людей у її найвищому прояві, яким є побудова з допомогою слова наукового поняття з’ясоване на макрорівні веде до пояснення розвитку понять у дітей, у нашому випадку здійснювалося навпаки.

8. Слід торкнутись хоча б побіжно глибинного зв’язку між розумовим образом та словом. Розумовий образ народжується на переході від природи до культури в череві цієї культури. Серед породжуючих його факторів вирішальна роль належить знаковим системам. Найважливіша з них &#151, мова. Її компоненти слова (&#171,як знаки &#151, носії значень&#187,) слугують засобами перетворення чуттєвих образів в розумові, визначаючи їхню психологічну іпостась.

9. Ми вважаємо, що переживання міфуву дитячій свідомості відбувається у вигляді того, що внутрішня форма уявляється як прототип чуттєвого образу, навіть точніше, як особливий образ (який не можна назвати розумовим, позаяк він не зберігає інваріантність безвідносно до чуттєвої &#171,ілюстративності&#187, розрізнюваного знаком значення) слова розумового складу народу (&#171,єдиного філософа, єдиного мислителя&#187,), і все це відбувається завдяки міфу.