Проблема духовного розвитку людини в концепції А.Маслоу

Л.В. Сторіжко, Національний технічний університет України «КПІ», Київ

Питання про психічне здоров’я є не тільки центральним питанням різних психоаналітичних теорій, але також і одним з головних питань філософії. Необхідність аналізу поглядів А.Маслоу на цю проблему зумовлена тим, що він розглянув питання психічного здоров’я та його досягнення з точки зору ціннісних орієнтацій та пріоритетів особистості, виходячи із задоволення головних потреб особистості.

Розв’язання проблеми психічного здоров’я А.Маслоу бачить як розв’язання проблеми моральнісності. Завдання, яке він ставить перед собою,— дати людям уявлення про людську природу як таку, про її взаємовідносини з іншими людьми, із суспільством загалом, зі світом загалом, запропонувати систему ціннісних орієнтацій, за допомоги якої вони могли б зрозуміти, коли повинні усвідомлювати свою провину та коли цієї провини за ними немає.

Досліджуючи значення слова «нормальний», А.Маслоу підкреслює, що часто несвідомо як синоніми використовують такі слова, як традиційний, звичний, загальноприйнятий. Ці слова зазвичай мають на увазі схвальне ставлення до традиції та культури, які можна оцінювати як застаріле джерело для визначення нормального, бажаного, сприятливого та здорового, оскільки ніхто не може говорити від імені людства загалом, якщо не в змозі піднестися над своєю власною культурою.

Розгляд адаптації як ключовий підхід до визначення нормальної особис­тості — результат ще однієї невдалої спроби визначення того, що таке норма. Адаптація означає пасивне набуття вигляду, приписаного культурою та оточенням. Але якщо сама культура є хворою? Тоді адаптацію доцільніше розглядати радше як пасивний, ніж як активний процес; її ідеал — будь-хто, хто може бути щасливим, не маючи індивідуальності. Такому підходові А.Маслоу протиставляє нову, розроблену ним, систему поглядів. Розробку такої теорії А.Маслоу здійснює як на теоретичних, так і на емпіричних засадах. Зокрема, він використовує теорію Друкера, який сформулював головні ідеї про досягнення щастя: у середні віки таким ідеалом була віруюча людина, за доби Ренесансу — інтелектуал. З виникненням капіталізму та марксизму уявлення про ідеал почали пов’язувати з діловою людиною. На сьогодні всі ці міфи виявилися неспроможними, вони поступаються місцем новому уявленню, що формується в умах передових мислителів та дослідників цього питання,— це уявлення про психічно здорову особистість або евпсихічну особистість, яка фактично є також «природною» особистістю.

Сутність цієї концепції полягає в тому, що кожний індивід, згідно з А.Маслоу, має властиву йому особистісну природу, певний кістяк психологічної культури, який можна розглядати так само, як ми розглядаємо фізіологічну структуру, і який має певні потреби, можливості та схильності, почасти задані генетично, а почасти притаманні тільки цій певній особистості. Ці базові потреби уявляються радше позитивними або нейтральними й не несуть зла. З цим переконанням пов’язане уявлення про те, що повноцінне здоров’я та нормальний, бажаний розвиток полягають в актуалізації природи особистості, у реалізації цих можливостей та у повному розвитку того, що у прихованій замаскованій формі приписано самою природою, причому такий розвиток відбувається радше зсередини, ніж нав’язаний ззовні. Таким чином, уявляється очевидним, що причинами психопатології переважно є заперечення, фрустрація або викривлення глибинної сутності людини.

Відповідно до головних положень нової концепції А.Маслоу відповідає на найнагальніші питання, що стосуються проблем розвитку особистості та її нормального функціювання. Благо, згідно з А.Маслоу,— це все, що сприяє розвитку на шляху до актуалізації властивої людині природи. Зло — це все, що придушує, заперечує та блокує цю природу. Психопатологія — це все, що перешкоджає, порушує або викривлює перебіг самоактуалізації. Психотерапія — це ті засоби, які сприяють поверненню особистості на шлях самоактуалізації та розвитку у напрямку, визначеному її внутрішньою природою.

Таким чином, А.Маслоу здійснює новий підхід до дослідження проблем психічного здоров’я та його норми. Головна відмінність нового підходу від старого полягає в тому, що тепер ми можемо побачити не тільки те, чим є людина, але й те, чим вона може стати.