Проблема музики у творчості Гете

О.Ю. Сєрова, Національна музична академія ім. П.І. Чайковського, Київ

Як до неодмінної складової природи і мистецтва Гете ставиться до музики, неодноразово підкреслюючи неабияку силу впливу музичних творів на слухачів. Однак, у ставленні Гете-митця до музики ми спостерігаємо деяку неодно­значність. В одному з афоризмів, наприклад, він пише: &#171,У музиці, либонь, величина мистецтва виявляється найяскравіше, бо в ній немає предмета, від якого належало б абстрагуватися. Вона &#151, суцільна форма і зміст, усе що вона виражає, підноситься й облагороджується нею&#187,.

Проте в статті &#171,Доповнення до &#171,Поетики Аристотеля&#187, (1827 р.) він, навпаки, не погоджується з твердженням Аристотеля, що &#171,музикою можна послу­го­ву­ва­тися як засобом морального виховання&#187,. &#171,...Коли священні мелодії заспокоюють душі, розбурхані перед оргіями,&#151, продовжує далі Гете,&#151, то вони можуть угамувати й інші пристрасті. Ми не заперечуємо, що тут йдеться про аналогічний випадок, і все ж він не тотожний. Для музики має більш матеріальний характер, як це засвідчує Гендель у своєму &#171,Торжестві Олександра&#187,, і в чому можемо переконатися на кожному балу, коли після скромного й галантного полонезу залунає вальс, заражаючи усю молодь вакхічним шалом&#187,. Проте музика,&#151, робить висновок Гете,&#151, як і всяке інше мистецтво, неспроможна діяти на моральність, і ніколи не мають рації ті, хто ставить до неї такі вимоги (курсив наш &#151, О.С.). Це під силу тільки філософії й релігії, адже йдеться про розбудження духу благочестя й обов'язку, мистецтва лише випадково спричинюються до цього. Зате вони справді здатні викликати пом'якшення грубих звичаїв, яке незабаром вироджується у зніженість.

Він погоджувався з тим, що музика &#171,у кращому розумінні цього слова&#187,, під якою він розумів музику духовну, має більший вплив на світогляд, ніж музика світська. &#171,Музика,&#151, вказує митець в одному з афоризмів,&#151, може бути духовною й світською. Духовна цілком відповідає своїй величі, саме в цьому й полягає її великий вплив на життя, яке непорушне у всі часи й у всі епохи. Світська &#151, повинна бути безумовно радісною&#187,. Продовжуючи тему, знаходимо й такий вислів Гете: &#171,Музика, коли змішує духовний і світський елементи,&#151, зіпсована, коли залюбки виражає кволі, жалісливі й нікчемні почуття,&#151, неповноцінна й вульгарна. Адже вона недостатньо серйозна, щоб бути духовною, і в той же час їй бракує головної прикмети світської музики &#151, радісності.

Гете високо цінив народну творчість, сам ще в молодості під впливом Гердера почав створювати вірші в дусі народних пісень, у своїх науково-публіцистичних опусах часто посилається на свої балади, вірші, пісні. Високо цінуючи збірки віршів у народному дусі, він стверджував, що публікації їх дуже корисні. Приміром, про збірку німецьких народних пісень і віршів &#171,Чудесний ріг хлоп'яти&#187,, зібраних й частково опрацьованих письменниками-романтиками Л.-А. Фон Арнімом і К. Брентано, він пише, що &#171,... ця книжечка справді повинна бути в кожному домі, де живуть незіпсовані люди&#187, і лежати на видному місці, &#171,щоб її можна було розгорнути в кожну хвилину доброго чи поганого настрою й знайти в ній завжди щось співзвучне чи хвилююче... Та найкраще місце для такої книги &#151, на фортепіано аматора чи майстра музики, щоб повністю віддати належне наявним там народним пісням і злити їх з відомими старовинними мелодіями, чи припасувати до них гарні наспіви, а може, з волі божої. Й створити завдяки їм нові визначні пісні&#187, (&#171,Чудесний ріг хлоп'яти&#187,, 1806 р.).

Він стверджував, таким чином, що вплив народної творчості підсилюється завдяки саме музиці. Так, у статті &#171,Сербські пісні&#187, (1825 р.) ми знаходимо: &#171,Уже віддавна за своєрідними поетичними творами різних народів визнають особливу вагу: чи то в них йдеться про загальнонаціональні події..., чи то про окремих осіб...&#187,. Але особливої популярності, на його думку, народні пісні &#171,набирають передусім завдяки чарівливим мелодіям, які складаються із простих звуків, неприйнятних для музики, що дотримується певних правил, вони відзначаються здебільшого м'якістю. Тому настроюють серце на співчутливий лад, і ми, ніби вслухаючись у бриніння еолової арфи, залюбки поринаємо в стан якогось загального, невизначеного самопочуття, в якому нам надзвичайно приємно перебувати й до якого через те ми знову й знову пристрасно пориваємося&#187,. При цьому він звертав увагу на історичне знання народних пісень, підкреслюючи, що вони доносять до нас наше минуле. Вимагав, &#171,оскільки ж такі пісні з'являються, як правило, тоді, коли вже минула епоха, до якої вони відносяться&#187,, збереження успадкованого ними характеру простого викладу, &#171,хоч з бігом часу він і зазнав змін&#187,. В одному з його афоризмів ми знаходимо: &#171,Музика &#151, у кращому розумінні цього слова &#151, менш за все потребує новизни, натомість, чим вона старіша, тим правильніша, тим більше вона вливає&#187,.

Продовжуючи свою концепцію про необхідність поєднання у мистецтві національного й загальнолюдського, Гете шанобливо ставився не лише до народної музичної творчості німців, але й до такої в інших народів. Прикладом може бути його міркування в опусах, що стосуються творчості сербів (див., зокрема, статті &#171,Сербські пісні&#187,, 1825 р., &#171,Сербські вірші&#187,, 1827 р., &#171,Найновіше із сербської літератури&#187,, 1827 р.), литовців (&#171,Дайни, або литовські народні пісні, видані Л.-П. Кенінгсерг. 1825 р.&#187,, 1828 р.) та ін.

Проте, до виховної функції народної музичної творчості він також відноситься досить стримано, відводячи їй роль розваги: &#171,... Ми користаємося з кожної нагоди, щоб послухати їх (народні пісні &#151, О.С.) у веселому товаристві, за обіднім столом &#151, у вузькому колі чи на бенкетах...&#187, Правда він погод­жу­ється з тим, що &#171,вони часто й довго надихатимуть наших композиторів&#187,, тобто пісенна народна творчість дає яскравий матеріал для професійних музикантів (&#171,Віла&#187, Гергарда&#187,, 1828 р.).