ПІДТРИМУЄМО УКРАЇНУ

вул. Данила Щербаківського, 9А

Київ/Нивки

  • Вінниця
  • Дніпро
  • Запоріжжя
  • І.-Франківськ
  • Кам'янець–Подільській
  • Київ/Нивки
  • Київ/Поділ
  • Львів
  • Миколаїв
  • Одеса
  • Полтава
  • Харків
Проблеми міфу в творчих пошуках нового гуманізму Томаса Манна
Міф як досвід цілісного сприйняття реальності

Проблеми міфу в творчих пошуках нового гуманізму Томаса Манна

Прилипко М.Г., Національна музична академія ім. П.І. Чайковського

Інтерес до проблеми міфологічного мислення в найновішій історії західноєвропейській художній культурі пов’язаній з пошуком нових засобів та можливостей мистецтва з точки зору подолання трагічного світосприйняття митця в епоху великих політичних та культурних катастроф.

Міфологія в теорії та практиці західноєвропейського художнього мислення в ХХ столітті стала єдиним засобом, спробою встановлення втраченої гармонії у світі соціальних та особистісних відносин, а також засобом синтезу, який обумовлює не тільки і не стільки загальний зв’язок й взаємозалежність людського світу, скільки принцип пошуку нових можливостей мистецтва в осягненні проблем буття.

Томас Манн є одним з небагатьох митців, який в своїй творчості тяжіє до епічного осмислення проблем сучасності. Це виявляється не тільки в художньому задумі більшості його літературних творів, таких як «Чарівна гора», «Йосиф та його брати», «Доктор Фаустус», але й в таких теоретичних дослідженнях як «Культура та політика», «Роздуми аполітичного», «Німеччина та німці» тощо.

Епоха особистої творчості розглядається Томасом Манном як ситуація кризи політики та культури, яка визиває не тільки трагічне світосприйняття у митця, але й спробу пошуку нових цінностей, які можуть ствердити гуманістичне начало в людині. Так само, як і його сучасник Альберт Швейцер, він намагається знайти нову доктрину в мистецтві подолання апокаліптичного світосприйняття. В той же час, проблема духовної кризи, зріст соціальної відчуженості німців та проблеми людської несвободи він бачить дещо інакше, ніж А. Швейцер, беручи до уваги складні взаємозв’язки усіх соціальних елементів суспільства. Виходячи з цього положення, він значно переглядає філософсько-естетичні погляди своїх авторитетних вчителів - Фрідріха Ніцше та Освальда Шпенглера. Так, Т. Манн стверджує, що «...мистецтво переживає жорстоку кризу, яка загрожує людськості загибеллю...». Але не можна розглядати ці проблеми ізольовано одна від одної, не можна відокремлюватись від світу духовних цінностей, бути естетом, занурившись у «чисте мистецтво», забувши про свою суспільну совість.

Як великий митець, Томас Манн впевнений, що мистецтво своїми засобами може глибоко впливати на свідомість його сучасників, бути засобом встановлення втраченої гармонії між людиною та світом, що ії оточує. Мистецтво в уявленні Т.Манна є єдиним засобом гуманізації всього соціального буття.

У пошуках встановлення втраченої гармонії з усіх видів мистецтва він бачив історичну місію в музиці, як найзначущішого втілення духовності в художній образності, а також у величезному впливі ії (музики) на слухача.

Всі ці теоретичні пошуки було втілено в сюжетній канві роману Томаса Манна «Доктор Фаустус».