Проблеми творчого розвитку особистості

С.В. Коновець, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПНУ, Київ

Творчість супроводжувала людину ще з давніх часів і тому завжди була об’єктом зацікавленості різних дослідників. Вчені здебільшого визначають творчість як особливо специфічне та малодосліджене явище, називаючи його процесом створення нового, адже творчість — це спроможність генерувати щось таке, про що до того не було відомо, що не зустрічалося та не спостерігалося.

Видатний український педагог-дослідник В.Сухомлинський називав творчість глибоко своєрідною сферою духовного життя людини, адже творчість завжди характеризується ознаками миттєвих й оригінальних логічних міркувань та інтуїтивним проникненням у суть певного феномену.

Нині однією з найактуальніших та важливих педагогічних проблем розвитку людини, котра навчається, виховується, формується, є проблема становлення творчої особистості, яка (за А. Маслоу) «спроможна по-справжньому керувати майбутнім, лише така особистість може впевнено подивитись в обличчя новизні».

На сучасному етапі еволюції людства неможливо уявити здійснення багатьох видів життєдіяльності без участі творчого мислення. Творче мислення є важливою складовою процесу розвитку творчої особистості.

Важливою складовою творчого розвитку особистості, безперечно, є творча діяльність, котра характеризується творчою активністю і ступенем соціально — активної включеності у суспільні відносини.

Тому найпоширенішими серед педагогічних досліджень у галузі мистецької освіти є теоретично-експериментальні матеріали щодо діагностики і творчого розвитку особистості.

Проблемами теорії творчості нині найчастіше переймаються вчені-психологи (Г. Айзенк, Д. Богоявленська, Л. Виготський, А. Дзикині, С. Каплан, Н. Лейтес, А. Маслоу, В. Моляко, Ж. Піаже, А. Подд’яков, Я. Пономарьов, Е. Фромм, В. Шадриков та інш.). Адже розв’язання питань творчості залежить від розуміння процесу розвитку інтелекту, емоційно-почуттєвої сфери та безпосередньо способів прояву творчої активності особистості. Тобто основою для самоактуалізації й самореалізації творчої особистості виступає наявність у неї творчого потенціалу.

Узагальнюючи думки багатьох дослідників щодо проблем творчого процесу, творчого мислення, творчої діяльності, творчого розвитку, можна стверджувати, що у деяких аспектах вони дійшли спільних висновків щодо основних параметрів, котрі характеризують творчу особистість (продуктивність, гнучкість, оригінальність, розробленість мислення тощо), яка внаслідок впливу зовнішніх факторів набула необхідні у процесі актуалізації творчого потенціалу додаткові творчі якості, котрі сприяють досягненню творчих результатів в одному чи декількох видах творчої діяльності.

На підставі узагальнення теоретичних і експериментальних матеріалів нами також були зафіксовані такі компоненти творчо розвинутої особистості, як: спроможність ризикувати; гармонійність (поєднання спонтанності та цілеспрямо­ваності); прагнення до творчої діяльності у різних сферах життя; самовираження та самоствердження у творчості; рівень культури та естетичної підготованості; широта естетичних потреб та інтересів, котрі, за нашим глибоким переконанням, цілком можливо формувати у практиці сучасних навчальних закладів різного типу.