Простір і час як ресурси втілення культур­них топоформ дійсності розселення

Дюжев С. А., Ін-т «Київгенплан»

Гранична картина нашого світу дійсності, що має два «зовнішніх» відносно самостійних джерела становлення реальної та ідеальної сторін дійсності, дозволяє розрізняти діяльність як духовного плану (долучену до мислення), так й матеріального плану (притаманну життю), що знаходяться у рефлексивному відношенні одна до одної. Поряд із реальностями миследіяльності та життєдіяльності і умовами (духовне середовище створення -- мова, матеріальне середовище втілення -- річ) їх просування, атрибутами дійсності є ідеальні примежові області: світоглядних установок (задуму), норм світорозуміння (культури), зразків світосприйняття (цивілізації), смислів світовиразу (значення).

Дуалістичний світогляд надає ключ до прорисовування картини світу дійсності та направленості його розуміння, пізнання й передбачення, обгрунтування та фіксації позицій дослідницького підходу (горизонтів мислення та форм практики). Креативна робота Духу (Промисел) та смислове супроводження процесів формотворення (путь Вселення) обумовили створення (культивування) і упорядкування сегмента світу Форм (у одвічному стані -- Протоформи як нескінченного мультирефлектора) з розрізненням та утворенням визначених ешелонів, ярусів і фрагментів, наділених смислом.

Одухотворені (культурні) форми, що мають сингулярні прообраз, потенціал, програму та конфігуратор, складають (вичленовують) ідеальну область культури (та її актуалізовану, експлікаційну частину -- цивілізацію) як «планувальну поверхню» світу Форм, «звернуту» до дійсності, поверхню розподілу ідеального (породженого, дорекурсивного) і реального (втілюваного, означеного) буття топоформ. Це дозволяє говорити про онтологічний статус культури, що відображає результати породження (імплікації) конкретних смислів (ідентифікації) як змісту створених форм та сутності прийдешних (наступних) подій (рекурсивних процесів на путі Розселення).

Як ідеальний продукт креативного процесу формоутворення культура акумулює (а цивілізація -- генерує) енерго інформаційні праобраз, потенціал, програму та конфігуратор реіфікації реальних феноменів дійсності (рекурсивні процеси формування, функціонування, розвитку, відтворення та співвіднесені до них атрибути середовища). Ідеї простору, часу, субстанції та мови як складових енергосилового каркасу духовного середовища мислення (креативних процесів формотворення) оформляють (породжують) енергоакумулятори відповідних атрибутів топоформ. При запуску механізмів експлікації (втілення) топоформ в конкретних умовах дійсності розселення акумулятори простору і часу (як і субстанції та мовлення) стають ресурсними генераторами процесів формування та функціонування (а два інших -- розвитку та відтворення) з відповідними морфологічними атрибутами матеріального середовища.

Аналіз і діагностика стану та цінності атрибутів міського середовища (будова, функції, властивості, зміни), визначення цілей і прогнозування напрямків їх трансформації повинні базуватися на теоретичних планувальних розрізненнях (містобудівних категоріях) системи розселення (моделі метаформи): структура, генезис, організація, композиція, кожне з яких має просторову, функціональну і латентну складові (що в сукупності забезпечують планувальний синтез).