Процеси міфологізації в жанрі сучасного відеокліпу

Савченко В. А., Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Кожен міф починає своє існування як індивідуальний, як думка конкретної людини про своє відношення до чогось.

«Ця думка вичерпна і зрозуміла для автора, і на цьому етапі не є, власне, «міфом», але людині властиво ділитися своєю думкою з іншими і у процесі спроби поділитися, може з’ясуватися, що: 1) нецікавий об’єкт думки (може бути просто невідомий); 2) думка незрозуміла; 3) думка невичерпна (використані не всі можливі критерії); 4) думка не самодостатня (потрібне додаткове джерело інформації для її обговорення).

Під час індивідуального спілкування можна розповісти про об’єкт, узгодити критерії і залишитися настільки задоволеним обговоренням, що додаткові джерела інформації будуть не потрібні. У випадку ж кількості суб’єктів обговорення виникає необхідність у формуванні інтересу до об’єкта, можливість однозначної інтерпретації всіма учасниками обговорення висловлених критеріїв дорівнює практично нулю, привабливі для оцінки критерії зростають багаторазово і пропонуються численними джерелами (Дымшиц М. Условия и этапы социализации мифа). І в результаті, після численних актів комунікації і виникає міф.

У сучасних умовах, як правило, немає сторіч для самостійної «кристалізації» міфу, він потрібен або зараз, або повинен виконувати визначене завдання в найближчому майбутньому (до декількох років). Безліч прикладів міфологізації дає нам сучасний шоу-бізнес, і один із яскравих проявів його -- відеокліп. Цей жанр, створюючи нові міфи, часто звертається і до міфів минулого. Уже джерела його мови часто можна відшукати в ірраціональності міфологічних сюжетів, у народних карнавальних формах. Використання фантасмагоричних персонажів, костюмів, масок, особливих типів звуковидобування виявляє приховані міфологічні підтексти й образи.

Звертання до міфологічних, казкових сюжетів у жанрі відеокліпу -- явище не випадкове. Причини бачаться в наступному. « Гарне психічне самопочуття людині забезпечує речовина эндоморфин. Учені довели, що на вироблення цього «внутрішнього наркотику щастя», впливають зовнішні події. І чим менше подій реального життя завдають нам радості, тим більше ми потребуємо цього наркотику. А удавані події впливають на людину з такою самою силою, як і реальне життя» (Бессер-Зигмунд К. Магічні слова.-- С.-П., 1996.-- с.154-155) Тому більш виграшними будуть відеокліпи, зняті як красивий міф, як солодка казка: виконавець знаходиться в нереальній ситуації, і чим вона не звичніше, тим цікавіше для глядача, тим «живіше» відеокліп. Існує старий голлівудський секрет: кожна людина хоче перетворитися на героя казки, і чим більше вона буде прагнути до ідеалу, тим популярніше буде герой.

І подібно тому, коли у міфах минулого головними персонажами, як правило, були боги, так і сучасний кліп створює міф про божественність «зірки» -- основного персонажа, навколо якого концентрується вся дія. Нерідко (для реклами) герой кліпу навмисне фемінізується, відмовляється від чоловічого іміджу й стилю, нібито мутує в протилежну статеву сферу. Створюється міф героя із споконвічно божественною якістю -- андрогенністю.

Саме рекламно-маркетинговими причинами, обумовлена поява великої кількості міфів про сексуальну орієнтацію зірок, про подробиці їхнього особистого життя, про окремі ситуації (наприклад, зйомки кліпу), про взаємини зірок і продюсерів. І своїм існуванням велика частина їх зобов’язана відеокліпу як жанру телебачення -- засобу масової комунікації, який забезпечує кількість суб’єктів обговорення, а звідси і неоднозначність інтерпретації, і безліч критеріїв, привабливих для оцінки ситуації.