Роль міфа у формуванні національної ідентичності

В. М. Горлова, Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна

Існує дуже важливий зв'язок між процесом створення міфів і націє­будуванням, основною складовою частиною останього є процес формування національної ідентичності. Міфотворення є цементуючим фактором для формування національної ідентичності, оскільки в процесі її конструювання звертаються до історичних подій, міфів, видатних особистостей (реальних чи напівміфічних) як до об'єктів ідентифікації. Ці об'єкти повинні мати позитивний заряд, можливо, навіть сакральне значення для представників певної етнічної групи. Якщо міфи служать цілям сьогодення і майбутнього, тоді нація стоїть у центрі одного з найпопулярніших і найпоширеніших міфів сучасності: міфу націоналізму. Значущість міфу для національної сфери полягає в тому, що міф &#151, це незнищенний елемент людського осягнення світу. Дослідження у сфері національного міфу дають можливість вийти на глибинний рівень національної ментальності, більш чітко зафіксувати зв'язок між раціональними та ірраціональними аспектами національної ідентичності, тому що міфічні параменти національної ідентичності відсилають до буттєвісного рівня людського світогляду. Якщо розглядати поняття нації з історичного боку, то в цьому випадку вона тлумачиться як форма організації людської спільноти, що притаманна модерній добі, насамперед, європейської історії. Але головним для розуміння природи національного міфу все ж таки є другий &#151, антропологічний &#151, підхід до сприйняття нації, коли вона виступає однією з форм колективної ідентифікації, що природно притаманна людському світогляду. В нації відображається постійний стан колективного ототожнення, притаманний людині як істоті суспільній. Специфіка національної ідентичності, порівняно з іншими формами, полягає в тому, що індивід ототожнює себе з нацією на символічному рівні. Найголовнішими рисами національної ідентичності, за Е.&nbsp,Смітом, є історична територія або рідний край, спільні міфи та історична пам'ять, спільна ма­сова та громадянська культура. Ідентифікація відбувається на двох рівнях &#151, усвідомленому та неусвідомленому. Неусві­домлений рівень ідентифікації дозволяє перевести проблему національного рівня на рівень архетипів юнгівського зразка. Саме через наявність архетипів, які у К.&nbsp,Г.&nbsp,Юнга є втіленням найбільш глибокого &#151, колективного &#151, рівня підсвідомого, можна говорити про аналогічність різних етапів (плем'я, народність, нація) етнічної ідентифікації і, таким чином, зафіксувати міфічний потенціал нації. Національна ідентичність та нація &#151, це складні конструкції, які означають зв'язки солідарності між членами спільнот, об'єднаних спільною пам'яттю, міфами та традиціями.

Важливо, що вирішальним є міф про спільних предків, про спільне походження, а не будь-який факт, що вказував би на них (звичайно під­твердити той факт дуже важко). Тобто при національно-культурній іденти­фікації важить вигадане походження і вигадані предки. Адже недарма етнічні та національні групи уподібнюють до &#171,надродин&#187, із вигаданим походженням. Такий зв'язок між родиною і нацією з'являється в національній міфології і свідчить про неминуче вирішальне значення міфа і міфотворчості. Важко сподіватись, що якась етнічна група існувала б тривалий час, не маючи таких міфів про спільне походження, бо питання &#171,Звідки ми походимо?&#187, є головним при визначенні &#171,Хто ми?&#187,