Роль міфу в творчості О. Кобилянської

К. С. Семенюк, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

В освоєнні О. Кобилянською давньогрецької міфологічної структури визначна роль належить загально європейській літературній традиції ХІХ &#151, початку ХХ століття, зокрема німецькій, яка спиралася на філологічні та філософські дослідження природи міфотворчості. Другим чинником, який вплинув на зростання інтересу до міфу стало розуміння генези культури через інтерпретацію традиційних цінностей Ф. Ніцше. Проблема двоїстості людини і культури, яка завжди цікавила митців, вирішується тут через залучення двох начал грецької трагедії &#151, аполлонівського і діонісійського. Саме цим можна пояснити той факт, що на зламі століть найбільшій трансформації в європейських літературах піддавалися давньогрецькі міфологічні сюжети. Антична міфологія привертала увагу письменників насамперед постановкою вічних проблем буття людини, можливістю наповнення традиційної образно-змістовної структури новими ідеями, почуттями й думками людини сучасної. Українська письменниця, зростаючи на європейському ґрунті, не стала винятком.

Проблеми, що ставилися письменницею, визначалися, насамперед, об’єктивними закономірностями літературно-художнього процесу, який у універсальних загально естетичних критеріях античної міфології шукав відповіді на питання сучасної йому доби. Модель античної культури виявилася саме тим архетипом, який зміг охопити внутрішній трагізм, суперечливість і динаміку окремих образів у рамках певної конкретно-історичної епохи. В творчості О. Кобилянської античний міф і фольклорний матеріал переломлений крізь призму світового літературного досвіду утворює власний нефольклорний міф. Тут можна говорити про своєрідний культурний міфологізм цієї епохи, який виявляється в потребі синтезу національної естетичної культури, інтерпретуючи ідеї культурного індивідуалізму та форми народної культури.

Про вплив міфологічних сюжетів можна говорити, насамперед, в таких творах письменниці як &#171,В неділю рано, зілля копала...&#187,, &#171,Ніоба&#187,, &#171,Земля&#187,, &#171,Юда&#187,, &#171,Думи старика&#187,, &#171,Апостол черні&#187,, &#171,За готар&#187,. В цих творах, співвідносячись з історією і сучасністю, синтезуючи поряд з фольклорним, міфологічним і християнський пласт свідомості своїх героїв, письменниця творить авторський неоміф. Опрацьовуючи міфологічний сюжет письмен­ниця немов відтворює своєрідний &#171,код&#187,, підсвідомо залучаючи у твір різнопланові міфологічні структури, що надають тому чи іншому образу всеосяжності. О. Кобилянська поряд з іншими письменниками-неороман­тиками, активно впроваджує міфологему долі, осмислюючи її в рамках християнського розуміння людського життя і Божої волі, що панує над ними.

Міфологема долі і гріха у таких творах як &#171,Земля&#187,, &#171,За готар&#187,, &#171,Ніоба&#187,, &#171,Юда&#187,, &#171,Думи старика&#187,, &#171,В неділю рано, зілля копала...&#187,, набуває чітко окреслених форм завдяки сюжетному тлу, в основі якого &#151, осмислені О. Кобилянською реалії біблійних та античних часів, а в останньому ще й інтерпретована в неоромантичному дусі історія нещасливого кохання, що має в світовій літературі глибокі фольклорні корені. Концептуальний зміст міфологеми долі у письменниці практично ідентичний його розумінню в античній культурі, він полягає в необхідності, неминучості тих чи інших подій, у визначеності їх наперед. Фатальність долі відчувають всі персонажі повісті &#171,В неділю рано, зілля копала...&#187,. Її силу, характер влади над усіма можна порівняти хіба що з фатально-неминучим впливом давньогрецької богині Мойри. Часто, зокрема в &#171,Землі&#187,, &#171,Ніобі&#187,, &#171,Думах старика&#187,, доля як вища сила, що керує персонажами, уособлює у собі і Божу силу. Спостерігається явище своєрідного накладання двох різнопланових міфологічних пластів свідомості, в результаті чого постає неоміф із характерним для нього трактуванням подій, персонажів.

Крім залучення міфологічного тла, в лоні якого розгортаються події, авторка залучає і окремі елементи. Так, повість О. Кобилянської &#171,В неділю рано зілля копала...&#187, містить в собі окремі епізоди, деталі, тісно пов’язані з української казковою традицією. Зокрема, це особливо помітно на початку твору. Адже, в генезі казки істотна роль належить деміфологізації часу і місця дії, переходу від строгої локалізації подій до невизначеного казкового часу і місця дії. В &#171,Ніобі&#187,, окрім певних реалій, міфологічного тла, виразно, іноді вкрай загострюючи конфліктну ситуацію, порушуються проблеми соціально-філософського плану.

Таким чином, можна сказати, що О. Кобилянська, переосмислюючи традиційні структури &#151, образи та мотиви міфології, надає їм співзвучне своїй епосі змістовне навантаження та ідейно-семантичне звучання. Конкретні, виняткові та неординарні екзистенційні ситуації, вчинки у творах письменниці набувають універсального онтологічного звучання.