Сакральна географія і паломництво: український досвід дослідження

Ю. Ю. Завгородній, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

У радянській Україні як сакральна географія, так і паломництво — ці вагомі складові традиційної культури — не були об’єктом ґрунтовного наукового дослідження. Більше того, офіційна атеїстична влада докладала значних зусиль, щоб знищити сам природний вимір сакральної географії, підмінивши його штучним, «суто світським» виміром радянських святинь.

Натомість за межами України, попри всесвітню тенденцію десакралізації, інтерес до осмислення виміру сакральної географії та феномену паломництва у ХХ ст. набув свого найбільшого розвитку.

В останні роки спостерігається зростання наукового інтересу до сакральної географії та паломництва і в Україні. Паралельно відбуваються також спроби по відновленню значущості, повноцінного функціонування самого сакрального виміру в сучасному українському суспільстві.

Нашу увагу ми б хотіли зосередити: (а) довкола вже існуючих спроб дослідження виміру сакральної географії й феномену паломництва в сучасній Україні та (б) висловити деякі власні міркування на зазначену проблематику.

(а) Відомі нам факти, присвячені вивченню сакральної географії і паломництву в Україні, ми пропонуємо поділили на три групи. (1) статті окремих дослідників [1]; (2) тематичні збірники статей, монографії, колективні дослідження; підручники; довідкові видання [2]; (3) спеціальні заходи, як-то конференції, семінари, круглі столи тощо [3].

Проаналізуємо їх, не претендуючи на вичерпність.

Наведений список літератури наприкінці тексту переконливо свідчить про існування інтересу серед вітчизняних науковців до зазначеної проблематики. Хоча він і досі носить радше індивідуальний, ніж організований (інституалізований) характер. Тобто проблематика сакральної географії та паломництва, як правило, поки що лишається осторонь академічних інституцій та довгострокових наукових проектів.

Інтерес науковців у більшості випадків зосереджується довкола християнського виміру сакральної географії і паломництва в Україні.

Відчутну першість у дослідженнях серед українських сакральних топосів посідає Київ, а серед паломництв — прощі до Єрусалима та Святої Землі.

Разом із тим формується інтерес до вивчення дохристиянського і не християнського сакрального простору як в Україні, так і за її межами.

Зазвичай наукові дослідження присвячені вивченню конкретного (-их) топоса (‑ів) або ж паломництва (кількох прощ, певному періоду релігійних мандрівок). При цьому переважає феноменологічний опис.

Роботи загальнотеоретичного, концептуального рівня осмислення самого явища сакральної географії та паломництва як такого (або ж спроби типологій) поки що відсутні.

Праці зарубіжних (не російських) дослідників та відомих фахівців світового рівня із зазначеної проблематики залучаються надто рідко.

Також зустрічаються дослідження, в яких сакральна географія підміняється географією та історією релігій, а паломництво розуміється близьким до туризму (різновидом туризму).

(б) Якщо брати до уваги, так би мовити, наявний сакральний та паломницький ресурс в Україні, то він може бути цікавим як для суто вітчизняного, так і міжнародного та світового рівня досліджень щонайменше кількома складовими: індоєвропейською, рідновірською, християнською (зокрема, його православним варіантом, Вірменською апостольською церквою), караїмською, хасидською, ісламською (?).

Особливо перспективним нам видається дослідження дохристиянської (у тому числі індоєвропейської) сакральної географії в Україні. Вже сьогодні існують переконливі підстави, щоби вести мову про о. Хортицю як про унікальний острів-святилище, сакральний центр, який зберігав цей свій статус не одне тисячоліття.

Існує необхідність вироблення адекватної об’єкту дослідження мови опису, понятійно-термінологічного ряду (напр., теофанія, ієрофанія (М. Еліаде) та ієротопія (О. Лідов), сакральний центр, святе місце, святиня тощо).

Відкритими залишаються витоки самого поняття «сакральна географія».

На увагу заслуговує порівняння функціонування рівня сакральної географії та феномена паломництва у доосьових та осьових релігіях.

Окремого осмислення потребує зіставлення природної сакральної географії і світської релігійності, паломництва й туризму.

Зрозуміло, що в ідеалі дослідження виміру сакральної географії та феномену паломництва потребує поєднання академічного (кабінетного) підходу з польовим, експедиційним. Такі дослідження передбачають, зокрема, безпосередню участь у паломництвах тієї чи іншої релігійної традиції.

Для нашої країни, в якій безперервна трансляція паломницької культури та відповідне сприйняття сакральної географії були перервані, це останнє положення набуває особливої ваги.

Сподіваюсь, що сьогоднішня конференція якнайкраще сприятиме подальшому зростанню інтересу до вивчення як сакральної географії, так і паломництва в Україні.

Література

1. Див.: Крымский С. Под сигнатурой Софии // Философская и социологическая мысль.— К., 1995.— № 5 — 6.— С. 235-242; Кримський С. Культурні архетипи Києва // Київські обрії: історико-філософські нариси. Зб. наук. пр.— К.: Стилос, 1997.— С. 4-13; Завгородній Ю. Ю., Остапенко М. А. Сакральний вимір острова Хортиця (до постановки питання) // Культурологічні студії. Зб. наук. пр.— К.: Видавничий дім «KM Academia», 1999.— Вип. 2.— С. 247-275; Капранов С. Храм Сумійосі-тайся та японська культура // Східний світ.— К., 2001.— №1.— С. 121-136; Nakortchevski A. Sacred sites in Japan as pilgrimage destinations // Східний світ.— К., 2001.— №1.— С. 152-158; Макаров А. Київське паломництво // Київська старовина.— К., 2001.— № 5.— С. 46- 58; Крымский С. Б., Павленко Ю. В. Софийная основа сакральной топографии древнего Киева // Collegium.— К., 2001.— № 11.— С. 4-28; Кірносова Н. А. Паломницька проза у контексті перегляду традицій // Східний світ.— К., 2003.— № 1.— С. 133-140; Жиленко І. В. Опис знайдення мощей святого рівноапостольного князя Володимира святителем Петром Могилою // Могилянські читання 2002 року: Музейна справа в Україні на зламі тисячоліть. Зб. наук. пр.— К.: ВІПОЛ, 2003.— С. 196-204; Завгородній Ю. Ю. Успенська церква Печерської лаври — сакральний максимум Давньої Русі // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська Академія».— К, 2004.— Т. 25. Філософія та релігієзнавство.— С. 64-69; Кабанец Е. П. Топос «святой горы» в православной символике // Символ в религии и философии. Сб. науч. труд.— Севастополь, 2005.— С. 224-229;.Олексій Вєдров, Юрій Завгородній, Олександр Романенко. Паломництво... в Донбас (містичними та буддийськими місцями) // Людина і світ.— К., 2004.— № 10.— С. 55-58 та інші.

2. Див.: Горський В. С. Святі Київської Русі.— К.: Абрис, 1994.— 176 с.; Александров А. В. Образный мир агиографической словесности: Статьи и материалы (1990 — 1997).— Одесса: Астропринт, 1997.— 176 с. (Царьград-Константинополь в киеворусской и русской средневековой литературах.— С. 133-135); Білоус П. В. Українська паломницька проза: історія жанру.— К.: Б/м., 1998.— 128 с.; Шевчук Л. Т. Сакральна географія: Навчальний посібник.— Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 1999.— 160 с.; Крым в сакральном пространстве: История, символы, легенды.— Симферополь: Бизнес-Информ, 2000.— 304 с.; Павленко Ю. В. Дохристиянські вірування давнього населення України.— К.: Либідь, 2000.— 328 с. (Давньослов’янські святилища та сакральна топографія язичницького Києва.— С. 281-298); Православный Киев. Схема расположения монастырей и храмов с указанием адресов, телефонов и осонвных исторических дат. Издано Православным педагогическим обществом г. Киева.— К., 2003; «Монастыри Украины». Карта-путеводитель с указанием основных исторических дат, адресов, телефонов и проезда. В приложении календарь праздников, особо чтимых в обителях. Издано приходом свт. Петра Могилы.— К., 2004; Монастыри и храмы Киева. Справочник-путеводитель. Сост. священник А. Кандий.— К.: Б/в., 2004.— 65 с.; Завгородній Ю. Нестор-літописець — автор «вступу» до сакральної географії Київської Русі // Горський В., Вдовина О., Завгородній Ю., Киричок О. Давньоруські любомудри.— К.: Вид. дім «КМ Академія», 2004.— С. 74-108; Завгороднгій Ю. Ігумен Данило — давньоруський взірець паломницького досвіду // Горський В., Вдовина О., Завгородній Ю., Киричок О. Давньоруські любомудри.— К.: Вид. дім «КМ Академія», 2004.— С. 110-160; Устименко Л. М., Афанас’єв І. Ю. Історія туризму: Навчальний посібник.— К.: Альтерпрес, 2005.— 320 с.; По святым местам: от Киева до Иерусалима. / Под ред. Новомуч. Прот. Александра Глаголева.— К.: ДУХ І ЛІТЕРА, М.: ОБРАЗ, 2005 (К., 1914).— 128 с. та інші.

3. Культ святых мест в древних и современных религиях. VII международная Крымская конференция по религиоведению. Севастополь 16 — 20 мая 2005 г. Тезисы докладов и сообщений.— Севастополь, 2005.