Сакральні традиції та етнічні рецепції в українській музичній творчості кінця ХХ ст.

Н. Костюк, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Т. Рильського НАНУ, Київ

Інтерес до типологічного вивчення явищ музичної культури обумовлений загальними тенденціями розвитку гуманітарних наук. Необхідність пояснення чи узгодження різних мистецьких феноменів і стильових напрямків (особливо у випадку хронологічного й етнічного дистанціювання між ними) викликана потребою усвідомлення їх концепції, обумовленої певними імпульсами. Прояви універсальних сакральних традицій у ареальному контексті &#151, контексті культури етносу або групи етносів &#151, виявляють часом істотні розбіжності у їх відчутті. У цьому випадку спрацьовують релятивні механізми культури &#151, чинники, значущі тільки при детермінованих відношеннях. А отже й в осмисленні типології їх &#171,сакральності&#187, можливі суттєві варіативні відхилення.

Ще один важливий аспект полягає в тому, що мистецтво періодів &#171,межі циклів&#187, завжди, так би мовити, &#171,стилістично розімкнуте&#187,. З одного боку, воно узагальнює тенденції минулого, вбираючи і концентруючи або відмежовуючись від досвіду &#171,попередніх&#187, світів. З іншого,&#151, так чи інакше намагається прогностично осягнути можливості майбутнього, неначе наперед аналізуючи те, чого ще немає. І ось тут винятково значиму роль відіграє здатність національної культури до саморефлексії та рецептивності щодо власних ментальних джерел як альтернатива до абсорбування домінантних ознак світового мистецтва. По суті, розуміння сакральних традицій у сучасному стильовому просторі вийшло далеко за межі типового &#171,musica sakra&#187,: у обшир &#171,священого знання&#187, увійшли самобутні етнічні імпульси, сакраментальна символіка фольклорної метамови, філософські осягнення мислителів Нового часу...

Українське музичне мистецтво напрочуд яскраво репрезентує ці риси. Численні яскраві своїми концепціями твори &#151, чи це &#171,Богородичні догмати&#187, (&#171,Українська меса&#187,) В.Степурка, чи музика А.Загайкевич до фільму А.Саніна &#171,Мамай&#187,,&#151, по суті, є носіями цього дискурсу. Причиною цього видається витіснення і сакральних, і сутнісно-етнічних чинників на периферію мистецького процесу в минулу епоху. Зараз, так чи інакше перебуваючи у довколацентрових (якщо не центральних) колах культурної системи, архетипи етнічного рівня значною мірою впливають на з'явлення сакральних (в даному випадку &#151, церковних) закономірностей, бо набули потуги етичного ідеалу &#151, аналогічно до короткотривалого періоду покоління згодом &#171,розстріляного відродження&#187, на межі 10-20-х рр. минулого століття.

Чи доцільно в цьому ракурсі формулювати питання про співвідношення сакральних та етнічних традицій? Тим більше, що достатньо активними є рецепції іншокультурного мистецтва &#151, і європейського, і азійського (та й загальносвітового авангарду теж). Безумовно, значно більше переваг за тезою про їх співіснування і співрозвиток з врахуванням самобутніх естетико-стильових засад нашої культури. Позитивна визначеність майбутнього поза здебільшого драматичним розгортанням сьогоденних процесів змінює обриси минулого &#151, спадщина українського етномистецтва постає серед найбагатших у розмаїтті самобутніх культур світу.