Символічна природа людини у концепції Ернста Кассірера

О.Борисенко, Донецький державний інститут штучного інтелекту

Впродовж всього попереднього століття, особливо в другій його половині загострився інтерес до проблеми людини. Відбулось своєрідне переорієнтування філософії з науки на культуру в цілому. Це обумовлено, у першу чергу, мета­морфозами в самому суспільстві. Якщо раніше ми мали яскраво виражену індустріальну цивілізацію, то в останній час наростаюча інформативність усіх сфер діяльності людини призвела до трансформації суспільства в інформаційну соціальну структуру, де особлива роль приділяється людській індивідуальності, творчому початку в людині.

Для ХХ століття характерні наполегливі спроби створити так звану розуміючу соціологію, психологію особистості й інші дисципліни, орієнтовані на природу людини.

Серед множини нових плинів особливу увагу залучає традиція вивчення мови в нерозривному зв’язку з культурою конкретної нації і, одночасно з цим, відведення мові активної ролі в мисленні і пізнанні. У цьому напрямку є цікавим філософське вчення Ернста Кассірера.

Філософська концепція Кассірера включає розуміння культури, як продукту символічної діяльності людини, у свою чергу опосередкованого символікою мови. Основна теза Кассирера в контексті вищесказаного — «символ — ключ до природи людини». Він визначає людину взагалі не стільки як раціональну тварину, скільки як тварину символічну. «Людина,— пише Кассірер,— живе відтепер не тільки у фізичному, але й у символічному універсумі. Мова, міф, мистецтво, релігія — частини цього універсуму, ті різні нитки, з яких сплітається символічна мережа, складна тканина людського досвіду. Весь людський прогрес у мисленні і досвіді стоншує і одночасно зміцнює цю мережу. Людина вже не протистоїть реальності безпосередньо, вона не зіштовхується з нею віч-на-віч. Фізична реальність як би віддаляється в міру того, як росте символічна активність людини». За Кассірером людина настільки занурена в лінгвістичні форми, художні уяви, міфічні символи або релігійні ритуали, що не може нічого бачити і знати без втручання символізму. Людина живе, скоріше, погоджуючись із своїми безпосередніми потребами.

Саме виходячи з такого підходу до особистості, Кассірер пропонує розширити, але в той же час уточнити узвичаєне розуміння людини. Його думка така: незважаючи на всі зусилля сучасного ірраціоналізму, визначення людини як розумної тварини анітрохи не втратило сили. «Раціональність,— риса дійсно внутрішньо властива всім видам людської діяльності. Навіть міфологія не просто неопрацьована маса марновірств або накопичення оман, її не можна назвати хаотичною, тому що вона володіє систематизованою або концептуальною формою. Проте, з іншого боку, не можна характеризувати структуру міфу як раціональну». Помилково ототожнювати розум і мову. Адже ми маємо достатньо широко подану градуйовану систему мови. Так, поряд із концептуальною мовою існує емоційна мова, поряд із логічною або науковою мовою існує мова поетичної уяви, як вважає Кассірер. Тому, на його думку, «розум» — не зовсім відповідний термін для позначення людського культурного життя у всьому його різноманітті, причому все це символічні форми.

Мова, міф, наукове пізнання, релігія, мистецтво при всьому своєму внутрішньому розходженні включені в єдиний взаємозв’язок і спрямовані на те, щоб «пасивний світ простих вражень, переформувати у світ чистих духовних виражень».

Кассірер відзначає, що поняття «дух» із часів Декарта заміняється більш ємним «свідомість». Проте Кассірер пропонує ввести у філософію принцип мовного мислення. У цьому підході Кассірер розвиває ідеї свого вчителя Когена.

Особливу роль у своїй концепції Кассірер відводить взаємозв’язку міфу і мови, як формуючих людську свідомість. Питання про походження мови в Кассірера пов’язане із питанням про походження міфу. Міф розуміється як своєрідний засіб духовного формування. Сама історія народу є повторною і похідною від міфу. «Не історією народу,— пише Кассірер,— визначається його міфологія, а навпаки, міфологією визначається його історія,— або, скоріше, вона не визначається, а вона є сама його доля, його жереб, що випав з самого початку... Народ є його міфологія... Через міфологію виникає мова народу».

У міфі Кассірер бачить ядро свідомості людини, за допомогою якого історично формуються і відокремлюються релігія, наука, моральність, мистецтво, право. Міф живе в надрах свідомості і впливає на всі інші форми культури, що у свою чергу взаємодіють один з одним, укладаючи тим самим диференційовану систему символічних форм взаємодії людини зі світом.

На закінчення необхідно підкреслити, що символічна концепція природи людини Кассірера стала фундаментом сучасної культурологічної думки в цьому напрямку. Теорія Кассірера дала початок неогумбольдтіанській лінгвістичній школі, а саме дозволила сформулювати основний принцип, відповідно до якого, поняття є продуктами символічного пізнання — пізнання за допомогою символічних форм мови.