Соціальна ідентифікація як процес самореалізації людини в сучасному соціальному просторі

І. І. Старовойтова, Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова

У сучасних, динамічних за своїм розвитком суспільствах, що звільнюються від нав'язуваних згори соціально-політичних та ідеоло­гічних стереотипів мислення, докорінно змінюється сама пос­тановка проблем особистісної й соціальної ідентифікації та відповідальності як процесів самореалізації людини в сучасному соціальному просторі. Виникає потреба визначення приналежності особистості до певних ієрархічних страт як самими людьми в плані їх самоідентифікації, так і соціологами, філософами, що досліджують суспільні процеси і явища.

Постмодерністська парадигма мислення орієнтує дослідника на толерантне ставлення до альтернативних методологічних позицій у прагненні до всебічного виявлення й вивчення соціальних процесів, взаємодії різних спільнот, що формуються на підставі самоідентифікації індивідів відповідно до їхніх особистісних якостей, інтересів, морально-ціннісних орієнтацій, менталітету.

Соціальна ідентифікація є способом самовизначення, самопізнання та орієнтації особистості стосовно інших людей, у ставленні до своєї чи іншої групи. І ця орієнтація повинна відбивати у собі ті докорінні соціальні зміни, що їх спостерігаємо в суспільстві перехідного типу, яким є сучасна Україна. У боротьбі індивідів та соціальних груп за виживання, соціальну безпеку та реалізацію інших важливих інтересів ці зміни можуть характеризуватися ідентифікаційною орієнтацією передусім на соціальні інституції меншої міри спільності: сім'ю, друзів та родичів, найближче ділове оточення, що супроводжується певною втратою відчуття громадянської, національної ідентичності.

Ідентифікація як соціально-філософська категорія за своїм змістом значно ширше, ніж просте ототожнення, й пронизує практично всі галузі знання та повсякденної життєдіяльності людей. Ідентифікація як щабель і спосіб пізнання, як чуттєво-когнітивний процес формування спільнот і солідарностей, об'єднання і соціальних рухів, партій являє собою один із головних засобів соціалізації особистості, важливий елемент культури, розповсюдження й поглиблення у суспільстві загальнолюдських та соціально-групових моральних цінностей і норм взаємодії, відносин між людьми, а також її соціальної відповідальності.

У процесі ідентифікації виникає певна ідентичність, тобто сукупність повторюваних, відповідних саме цій особистості або певній соціальній ролі, групі, характерних ознак, наявність яких складає міру цього явища, а втрата ідентичності означає руйнування цілісності особистості або перехід до іншої соціальної ролі. При цьому процес ідентифікації як спосіб набуття, пітримки й збереження ідентичності, тобто відповідності певної системи ознак, що дозволяють зараховувати індивіда до того чи іншого типу людей, до тієї чи тієї соціальної групи, грунтується, з одного боку, на соцільному контролі за реалізацією експектацій (очікувань) оточення, а з іншого — на особистісних базових якостях індивіда, які уможливлюють певний різновид його діяльності, поведінки, стилю життя.

Процедура ідентифікації не означає встановлення абсолютної тотожності індивіда і групи. Вона відбувається за головними ознаками — ідентифікаційними індикаторами, котрі й містять у собі міру цього соціального явища. Тобто окремих робітників, викладачів, офіцерів можна розглядати як різних людей у багатьох ракурсах, але їх ідентифікує соціальне середовище або дослідник як таких, доки вони відповідають певному мінімуму очікувань, рольових вимог (за характером поведінки, способом життя, стилем одягу, мови тощо).

Ідентифікаційний процес пізнання охоплює таку сукупність ознак, вихід за межі якої веде до втрати ідентичності (визначеності, якості). Розглядають дві групи ознак: якщо одні відображають істотні властивості, які дозволяють індивіду ідентифікувати себе з певною групою, то інші постають як ознаки-символи, що вказують на належність до певної спільноти.

Значною мірою наші уявлення про ідентифікацію розширюють теорії міжособистісної взаємодії (інтеракції) — етнометодології, струк­тур­ного функціоналізму та інші. Вони вказують на зв'язок ідентифікації із системою норм поведінки, традиціями сприйняття різних соціальних ролей, соціальними інституціями, що функціонують у суспільстві, зміни в яких справляють істотний вплив на процеси ідентифікації.

Соціальна ідентифікація має двобічний характер. З одного боку, це ототожнення індивідів з групою, а з іншого — це розпізнавання в оточенні ознак ідентифікації, за якими особистість може ідентифікувати себе, використовуючи статево-вікові, психічні, моральні, естетичні індикатори, за якими люди визначають своє коло спілкування і взаємодії. Завдяки стійким орієнтаціям за цими ознаками та постійно діючому механізму соціалізації і відбувається формування типів особистості, з яких складаються групи, спільноти, соціально-політичні течії.

За сучасних умов лібералізації людських відносин відбувається суб'єктивізація процесу ідентифікації. Він дедалі більше перетворюється на самоідентифікацію індивіда, звільняючи людину від фатальної передзаданості свого образу і своєї приналежності до тієї чи тієї соціальної групи за походженням чи біологічними ознаками. Дедалі частіше люди можуть впевнено стверджувати: «Я зробив себе сам».

Засадничими стосовно ідентифікації є стосунки солідарності та відчуження, визначені ідеологією, тобто специфічною системою поглядів, які відображають соціальне становище, потреби та інтереси окремих страт, класів, національно-етнічних, економічних, політичних, регіональних спільнот.

За умов соціальної кризи, руйнування старих спільнот, морально-нормативних систем та формування нових цінностей проблема ідентифікації (і стосовно визначення кожним «Хто Я», «З ким Я», і стосовно типологізації соціальних спільнот у соціальних науках, у філософії, зокрема) надзвичайно актуалізується. Цінність категорії та методу ідентифікації в дослідженні проблеми соціуму визначається тим, що вона може бути використана як пізнавальна, ідеальна реконструкція, модель синтезуючої єдності соціальної системи за всієї її гетерогенності та внутрішньої суперечливості в наш час.