ПІДТРИМУЄМО УКРАЇНУ

вул. Данила Щербаківського, 9А

Київ/Нивки

  • Вінниця
  • Дніпро
  • Запоріжжя
  • І.-Франківськ
  • Кам'янець–Подільській
  • Київ/Нивки
  • Київ/Поділ
  • Львів
  • Миколаїв
  • Одеса
  • Полтава
  • Харків
Співвідношення масового та унікального в дизайнерських інтонаціях повсякденності
Психологічні механізми творчого процесу

Співвідношення масового та унікального в дизайнерських інтонаціях повсякденності

Н.Є. Доній, Чернігівський державний інститут економіки та управління

Одним із досягнень сучасного історичного періоду є визнання масової культури як визначального знаку часу, більша увага до повсякденного життя людини. Разом з цим підвищується статус промислової естетики &#151, дизайнерської творчості в цілому.

Стихійно сформовані в процесі соціально-культурних змін останніх десятиліть смаки масового споживача потребують виявлення за допомогою промислово-художньої творчості дизайнера. І тут досить важливими є особливості інтонування &#151, естетичного розкриття емоційного настрою особистості за допомогою динамічних засобів мистецтва чи дизайну.

Інтонація, як переважно музичний термін, походить від латинського &#171,into­ro&#187, &#151, &#171,голосно вимовляти&#187,, тобто це тон, манера вимови, що виражає почуття, емоційне ставлення до предмета висловлення. Його треба розуміти в більш широкому змісті, ніж просто як &#171,манера говорити&#187,. Це манера артикуляції світовідчуття та світосприйняття. Відтак, рядовий споживач з усього розмаїття запропонованих дизайнерами засобів впорядкування інтонаційних елементів намагається обрати той, що найбільше відповідає його відчуттю часу та його внутрішній емоційній динаміці.

Кожне суспільство, кожний історичний період розвитку нації формує свій набір інтонацій, з урахуванням особливостей національної ментальності, з яких складаються особливості ритму, темпу життя цього суспільства. Найоператив-ніше ці інтонації помічає мода, яка виступає &#171,perpetuum mobile&#187, дизайнерської майстерності. Вона закріплює та cтверджує еталони нового стилю життя. Рисою, що відрізняє цей стиль, є великий акцент на престижності або знаковості предметів побуту та повсякдення.

Салони, товариства, величезна кількість різноманітних виставок, галерей, презентацій, які потребують професійного підходу до оформлення, поява заможних верств населення, які прагнуть жити у власних будівлях з гармонійно підібраними меблями та предметами інтер'єру,&#151, все це викликало бурхливий сплеск потреби інтонування повсякденності за допомогою творчості дизайнерів. Те саме стосується і модного стилю в одязі.

Так, в галузі дизайну одягу мода закріпила все те, що може виявити високий прибуток власника костюму: дорогі тканини &#151, парча, габардин, кожа та замша (чи стилізовані під них тканини), золота та срібна фурнітура. Ті самі тенденції можна зустріти і в дизайні приміщень: оздоблення кімнат &#171,під старовину&#187,, з позолоченими та інкрустованими люстрами, шкіряними м'якими меблями. Але кожен споживач, використовуючи масові модні тенденції, намагається у своєму костюмі чи при оздобленні інтер‘єру своєї домівки максимально відтворити себе, своє світовідчуття, свій настрій, реалізувати свої творчі здібності у створенні неповторного, унікального образу.

Отже, перший прояв біполярної опозиції масовість/унікальність у сфері повсякденного полягає в намаганні людини із чогось масово-розповсюдженого створити свій неповторний, унікальний образ. І не має значення, в чому він виявляється: чи то в одязі, чи то в домівці.

Другий, протилежний, прояв біполярної опозиції масове/унікальне постає в так званій &#171,кризі оригінальності&#187,, у відсутності чітких кордонів авторства &#151, мабуть, головної риси постмодерну. Дизайнер, працюючи з замовником, намагається знайти унікальний та неповторний підхід до нього та його особистих потреб. Але кожен з дизайнерів &#151, це спеціаліст вузького напрямку. Він використовує у своїй роботі артефакти, що були створені до нього іншими дизайнерами: чи по тканинах, чи по меблях тощо. А відтак, на замовника працює не один суб‘єкт-автор, а ціла команда. Ще важливішу роль відіграють особливості етноменталітету, із сформованими архетипними образами, які позасвідомо впливають на роботу митця. А етноменталітет &#151, це, як відомо, особливості національного характеру, що притаманні не одній людині, а цілому народу, нації. Отже, у своїй творчості дизайнер проектує та моделює світовідчуття не унікальне, а &#171,масово-унікальне&#187,, за яким стоїть чимала група людей.