Сприйняття голосних і асоціації

О.М. Покидько, Інститут української мови НАНУ

Словом називають предмет, явище, властивість, дію, стан, кількість тощо. Тобто все, що існує конкретно або абстрактно, має свою назву. Вчені-фонетисти стверджують, що здебільшого в тому чи іншому зв'язку із значенням слова перебувають і звуки, які складають слово,&#151, усі голосні і приголосні. Голосні звуки є основою мовленнєвого вираження, це звуки, які легко видає людський голос. А приголосні, вживаючись в різних позиціях і комбінаціях біля голосних (при голосних) та з'єднуючись у вимові з ними, утворюють таким чином мільйони різноманітних слів людської мови. Приголосні виступають як шати серцевини мови &#151, голосних.

Голосних звуків у нашій мові, як відомо, шість, і позначаються вони літерами а, е, и, і, о, у та я, є, ї, ю якщо у препозиції голосного з'являється звук й або стоїть м'який приголосний.

Голосні в українській мові є полісемантичними словами. Крім того, що вони позначають назви звуків, одні з них (а, і) виконують функції сполучників і часток, інші (о, у) &#151, прийменників. Кожен голосний є вигуком і залежно від інтонаційного оформлення передає різні емоції людини. А ще звуки мови здатні викликати певні асоціації, і це явище є послідовним та закономірним. Вони асоціативно пов'язані з уявленнями, що, на перший погляд, не мають нічого з ними спільного. Йдеться про різного характеру відчуття людини, пов'язані зі сприйняттям того чи іншого звука. Розрізняють зорові, слухові, дотикові та інші асоціації. Як показують результати досліджень, голосні звуки викликають кольорові уявлення.

Психолог К.Штрумпф вважав, що вершиною вокалізму є звук а &#151, яскраво забарвлений, у асоціюється з найтемнішим кольором, після якого йде и, що асоціюється з трохи світлішим кольором, і &#151, з найсвітлішим. На основі цього складено таблицю групування звуків, за якою а асоціюється переважно з червоним кольором, о &#151, з білим, е &#151, з жовтим та зеленим, у &#151, з темним синім або чорним, і &#151, з синім. До певної міри, як видається, асоціації кольору пов'язуються з назвами кольорів, у яких є такі звуки. Якщо в російській мові а асоціюється з червоним кольором (рос. красным), і &#151, з синім, то в українській мові, очевидно, зі звуком а не пов'язується червоний колір.

Символіку звуків української мови досліджував В.В.Левицький. У відомій праці &#171,Семантика і фонетика&#187, вчений описує методику експериментального вивчення звукосимволізму, зазначає характер зв'язку між звуком і асоціаціями, причини, які породжують це явище. В.В.Левицький розглядав усі звуки української мови за сімома параметрами &#151, розміром, оцінкою (приємною чи неприємною), активністю, теплотою, силою, світлом, твердістю. Експериментальне дослідження засвідчило, що переважно голосні звуки символізують шкалу розміру, світла, сили, а приголосні &#151, шкалу твердості та активності. В.В.Левицький розмістив послідовність голосних за порядком спадання або зростання протилежних асоціативних понять: великий/малий, неприємний/приємний, швидкий/повільний, холодний/теплий, сильний/слабкий, темний/світлий, твердий/м'який (див. таблицю).

ВеликийАУИОЕІМалийНеприємнийУИЕОАІПриємнийШвидкийИОУЕАІПовільнийХолоднийОЕУИАІТеплийСильнийУОАЕИІСлабкийТемнийАУИОЕІСвітлийТвердийАОУИЕІМ'який

Не з усім можна погодитися в цій таблиці. Учасники експерименту, звичайно, мають давати обдумані відповіді з переконливим аргументуванням, щоб достовірнішим був результат дослідження. Залишається багато нерозв'язаних питань, і як один з аспектів даної проблеми &#151, власні імена людей. Ім'я ідентифікує людину &#151, носія цього імені. Можливо, є якийсь нам ще не зрозумілий, особливий зв'язок між вібраціями, які відбуваються при називанні імені конкретної людини, звертанні до неї, і самою людиною. У більшості народів імена незмінні. У нас є десятки пестливих імен до офіційного. Чим пояснити, наприклад, що найуживанішим ім'ям простих людей довгий час було ім'я Іван, чому більшість жіночих імен та деякі чоловічі у слов'янських мовах закінчуються на а, я тощо?

Переплітаючись з іншими явищами мови, явища звукосимволізму, пов'язані зі звуками психологічні асоціації не тільки сприяють утворенню нових засобів художньої виразності, а й спонукають науковців до роздумів та досліджень у цій народознавчій галузі.

Література

1. Горелов И.Н., Седов К.Ф.Основы психолингвистики. М., 1997.

2. Залевская А.А. Введение в психолингвистику. М., 1999

3. Журавлев А. П. Символическое значение языкового знака//Рече­вое воздействие. М., 1972.

4. Журавлев А.П. Фонетическое значение. Л., 1974.

5. Иванова-Лукьянова Г.Н. О восприятии звуков//Развитие фонетики современного русского языка. М., 1966, с.136-143.

6. Левицький В.В. Семантика і фонетика.Чернівці,1973.

7. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. М., 1999.