Сучасний культурний міф у контексті комунікативної концепції туризму

Соляник С. Ф., Київськоий університет туризму, економіки і права

Сучасні вчені, як пише Е. Кассірер, вважають, що час міфу минув остаточно, оскільки міфологічне мислення за своєю природою докорінно змінюється або поступається науковому знанню. Втім політики нового типу продовжують займатися міфотворчістю: «перед нами постає міф нового типу -- повністю раціоналізований». Наше століття породило «техніку міфологічного мислення, яке не має аналогів в історії», політика «20-го століття нагадує «окультну науку», яка оперує політичними міфами. Рецидиви міфологічного мислення широко представлені і в новітній культурології» [Див.: Кассирер Э. Техника политических мифов // Октябрь. - 1993. - № 7.-- С. 153, 157].

Аналіз філософських концепцій культурного міфу дозволяє вирізнити в них два принципових підходи в розумінні «призначення» міфу:

- міф утворює онтологічну реальність для людини, свідомістю котрої міф оволодів. Адже міф -- це перетворена форма свідомості для того, хто міфологічно налаштований;

- міф -- реліктове утворення, але водночас він є невід’ємною універсалією будь-якого історичного часу і культури.

«Дуже важлива функція міфу,-- зазначає Ю.Антонян,-- створення нової реальності. В ній існує велика кількість людей, які зовсім не усвідомлюють, що сфера їх буття утворена міфологією. Інакше, міфологія і є їхнє життя» [Миф и вечность.-- М., 2001.-- С. 12].

Істотна функція міфу -- комунікаційна. Розглянемо міф через призму соціокультурних комунікацій у сучасній туристичній діяльності; яка за своєю суттю передбачає взаємодію різних культур, міжкультурне, міжнаціональне спілкування. Будь-яку культуру можна розглядати як певний тип співвідношення знаковості й символізму, формальності й змістовності свідомості. Чим більше в культурі знаків, тим більше вона спроможна до комунікації, і чим більше в культурі символічності, тим вона непередбачуваніша, неустановлена, невизначена, міфічна -- тим менш «оброблена» і не піддатна відтворенню. Символ чи знак -- ось що врешті -- решт визначає міфологічність буття.

Масова комунікація, масова культура розширили аріал міфологічності. Для міфологічних текстів важливі два параметри: їх не можна науково чи емпірично перевірити (як сказання про дивів, святих тощо), їх принципово не можна спростувати, а можна тільки підтвердити новими прикладами міфотворчості, яка виступає різновидом культурної інформації.

Міфологічну комунікацію можна вивчати різноаспектно: у філософський, політичний, культурологічний, соціологічний спосіб. В аспекті міжгалузевої інтеграції актуальним є вивчення міфологічної концепції в контексті такого соціального феномена, як туризм.

Рефлексія туризму як комунікативної діяльності дозволяє вирізнити міфологічну складову цього явища. Туризм -- тимчасове переміщення людини з місця постійного проживання у інший соціокультурний простір в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях. Виконуючи виховну, освітню, рекреаційно-оздоровчу та спортивну функції, туризм здатний міфологізуватися в іншій культурі, освоюючи притаманні їй цінності та традиції.

Міф досить вільно сьогодні входить у туристичне життя, набираючи різних форм. Турист подорожує у сферу часу уявлень, у світ чужого, ритми якого змінюються без кінця, тому кожна подорож специфічна і унікальна. Але в будь-якому випадку під час туристичних подорожей відбувається збагачення культури людини в єдиному просторі і часі. Інакше, всі учасники туристичного процесу тою, чи іншою мірою занурені в міфотворчість як суб’єкти або його об’єкти.

Позиція методолога туризму щодо сучасного культурного простору полягає у підтримуванні всіх культурних тенденцій, протистоянні антикультурним, руйнівним процесам, втілюванні у життя ідеалів, в тому числі сформованих у міфокультурі, які працюють на людину та її життєвий світ.