Сучасний релігійний фанатизм: релігієзнавчо-психологічний аспект

С.Бурлак, Києвський національний університет ім. Т.Г.Шевченка

Релігія в сучасному світі відіграє роль невід’ємного та активного компоненту більшості соціально-політичних подій, тому майже всі соціально-політичні загострення та конфлікти на своєму ґрунті мають різні віросповідання та витікаючі з них релігійні непорозуміння. Адже переважна більшість населення земної кулі – віруючі, наприклад, у світі тільки мусульман нараховується майже 850 млн. чоловік, і тому не рахуватися з релігією, а тим більше з релігійним фанатизмом, у його різних модифікаціях і трансформаціях просто неможливо. Для з’ясування місця і переборення цього явища необхідний систематизований, комплексний підхід до його вивчення, який враховував би зовнішні фактори мікрооточення, внутрішні сyб’єктивні настанови віруючого.

Релігійний фанатизм — пристрасний вираз нетерплячості сповідання певних вірувань, які за своєю суттю мають суб’єктивний характер, відрізняються щирим переконанням в абсолютній істиності принципів тієї чі іншої релігії, стійкою вірністю та здатністю пожертвувати власним життям та життям інших заради вірувань. Релігійно-фанатичні прояви можуть мати місце в будь якій релігії або конфесіїї.

 Зрозуміло, що релігійний фанатизм кожного окремого віруючого формується під вливом різних факторів та проходить ряд етапів, причому на кожному з них зовнішні прояви мають свою специфіку. Зовнішні умови, як правило не народжують самих мотивів фанатичної поведінкі віруючого. Для цього вони повинні пройти через його свідомість, віру, психіку.

Релігійний фанатизм не народжується під час того, як індивід приймає рішення діяти певним чином, захищаючи свої вірування протиправними та антисуспільними засобами, він народжується в період розвитку особи віруючого, формування його потреб, мотивацій, стереотипів мислення та поведінки, пам’яті, знань і уявлень. Таким чином, релігійний фанатизм явище соціально-психологічне. Фанатизм завжди поділяє світ і людство на дві частини, на два ворожих табори. Фанатизм не дозволяє існувати різноманітним ідеям та світоглядам, для нього не існує багатоманітного світу. Все, що відрізняється від мислення фанатика, — вороже. Ворожі сили уніфікуються, стають єдиним ворогом — це страшне спрощення полегшує боротьбу для фанатика. Фанатична нетерплячість завжди ставить перед вибором.

За своєю суттю релігійний фанатизм — явище, яке завжди носить соці­альний характер. Людина не може бути фанатичною тоді, коли вона поставлена перед богом, вона робиться фанатиком тоді, коли вона поставлена перед людь­ми. Фанатик завжди потребує ворога, завжди повинен засуджувати, страчувати. Ортодоксальні догматичні форми створені не по відношенню до бога, а по відношенню до інших людей.

Фанатик — егоцентрист, у нього безжалісне відношення до всього, крім нього самого, бо він має остаточну істину. Тому він цілком віддається тому єдиному і безжалісно руйнує все інше. Багатоманітний світ загрожує йому загибеллю. Релігійний фанатизм, як показує історія людства, відіграє руйнівну роль, у ньому виявляються деструктивні сили суспільства. Хоча були приклади в історії, коли прогрес у суспільстві відбувався завдяки проявам релігійного фанатизму. В окремих історичних умовах релігійний фанатизм був спрямований проти гніту, жорсткої експлуатації працюючої маси з боку феодалів, він супроводжував могутні національно-релігійні рухи та повстання. Наприклад, достатньо лише згадати про «месіанізм» (віра в прихід божественного рятівника) та «махдізм» (ісламський месіанізм) в середньовічних єресях на Сході або єресь катарів в Західній Європі.

В інших історичних умовах релігійний фанатизм використовувався церквою та експлуататорськими класами не лише для розправи з єретиками, але й для посилення власної влади. В якості прикладу наведемо діяльність Римсько-католицької церкви, яка використовувала релігійний фанатизм для власного збагачення та впливовості в середньовічні часи.

Релігійний фанатизм є захисною бронею людини чи соціальної групи проти стихійного суспільного процесу, дії примусового характеру, які не піддаються свідомому контролю людей і які виступають як дещо незрозуміле та непритаманне їм, тобто проти відчуження від власних суспільних відносин та цінностей, як нам це довели жахливі події 11 вересня в Америці, арабо-ізраільські конфлікти, Косово,Чечня. Хоча на поверхні лежать суспільно-політичні суперечності, але не важко переконатися у визначній ролі релігійних непорозумінь та протиборств у цих подіях. Особливе місце у виникненні феномену релігійного фанатизму займає страх: ступінь інтенсивності та форми в значній мірі зумовлювались соціальними умовами людського буття. Необхідно пам’ятати всю історію людства, коли майже всі конфлікти та війни мали релігійну забарвленість. Тому історично склалося, що людина свої соціально-політичні питання прагне перетворити на релігійні та з’ясовувати пріоритети саме на грунті розбіжностей в релігійних поглядах, дуже часто забуваючи про релігійну терпимість та толерантність.