Світоглядно-міфологічний контекст &#171,Слова о полку Ігоревім&#187,

М.-Л. А. Чепа, Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, Київ

Те, що &#171,Слово&#187, насичене елементами слов’янської міфології, є незаперечним фактом і не збуджує творчої уяви дослідників. Але практично ніхто не звертає уваги на далеко не очевидну, на перший погляд, присутність на сторінках твору Світового дерева, або Дерева життя. Не підлягали ґрунтовному аналізу й факти співіснування у &#171,Слові&#187, автентичної міфотворчості з міфами іранського та єгипетського походження.

Свого часу нами, у процесі історико-психологічної реконструкції Бояна (роки життя 1016 &#151, 1106), здійснено &#171,деміфологізацію&#187, особистості цього видатного діяча світової історії та культури, повернено йому статус історичної особи. Наголошуючи на історичності творчих та суспільних діянь Бояна, ми не торкались особливостей процесів світосприйняття і самовираження останнього. На меті було продовження роботи в даному напрямку, демонструючи, як це не парадоксально звучить, міфологічність світо­розуміння &#171,деміфологізованого&#187, нами героя та автора безсмертного твору.

Найперше звертаємо увагу на співіснування в &#171,Слові&#187, авторського бачення подій (незалежно від того, хто був автором твору), і архаїчного бачення Бояна, що видно із протиставлення &#171,старих словес&#187, і &#171,пісень по билинам сего времені&#187,. Проте світ міфологічний і світ реальний, як вони окреслені в &#171,Слові&#187,, не є світами паралельними, недотичними. Автор, приміром, прагне продемонструвати їх співіснування таким чином: &#171,віщий Бояне, Велесів внуче&#187,, &#171,Всеслав... великому Хорсові путь прерискаше&#187, тощо.

Що було стрижнем світоглядної системи Бояна? Нам видається, що це уявлення про Світове дерево, яке проступає з тексту &#171,Слова&#187, у висловах на кшталт: &#171,ростікашеся мислію по древу&#187,, що може позначати не тільки просторовий, а й часовий вимір Світового дерева, відтворення в уяві періодів правління князівської династії від &#171,старого Володимира&#187, до &#171,теперішнього Ігоря&#187,, осмислення подій сучасності з огляду на міфологічне &#171,врем’я Бусово&#187, і &#171,часи Трояні&#187,.

У цьому контексті: &#171,розтікатись... сірим вовком по землі&#187, &#151, озирати обшири рід­ної землі до горизонтів володінь своїх князів, &#171,...сизим орлом під обла- ки&#187, &#151, дивитись на рідні землі звертаючись до контекстів німецьких, грецьких, угорських тощо. Ще одна метафора &#171,Слова&#187,: &#171,...скача... по мислену древу, летая умомъ подъ облакы, свивая славы оба полы сего времени...&#187, &#151, поєднує час і простір Боянової творчої уяви. Обидві половини Боянового суб’єктивного світу можуть мати складну раціонально-міфологічну структуру.

Дерево у &#171,Слові&#187, зустрічаємо також у ситуаціях, де дійовою особою виступає міфологічний Див, що уособлює сили зла. &#171,Збися Див, кличет врху древа, велит послушати землі незнаємі, Волзі, і Поморію, і Посулію, і Сурожу, і Корсуню, і тобі, Тьмутараканський болван&#187,,&#151, читаємо в одному місці. &#171,Уже снесеся хула на хвалу, уже тресну нужда на волю, уже врежеса Див на землю&#187, &#151, маємо в іншому. М. Костомаров трактує слов’янського Дива (потрапив до нас з іранської міфології) як істоту злу, похмуру, смертоносну, злобну, протилежність істоті світлій, животворній, добрій. Сучасні міфологи наголошують на ототожненні Дивів з демонами, характерною рисою яких є те, що вони роблять неправильний вибір, коли треба вибирати між добром і злом, вони (Диви), разом з тими, хто їм поклоняється, іменуються &#171,породженням Злої Думки, Брехні та пихи&#187,. Відомо, що злі, темні сили перебувають на підземних частинах Світового Дерева. Якщо Див з вершини дерева закликає озброєних людей &#171,почути&#187, землі невідомі, це є ніщо інше, як заклик до інтервенції, як звістка про перемогу сил Зла. Див, що поширюється по землі, символізує те саме. Немає сумніву, що як у цьому випадку, так і в усіх інших, маємо справу з метафоричними висловлюваннями, а дерево являє собою Світове Дерево, або Дерево життя. Дерево життя з тугою похилилось до землі над тілами Ігоревих воїнів, над тілом князя Ростислава. Дерево життя втратило листя у результаті поразки Ігоря. Воно життєдайно зеленіло над головою Ігоря, рятуючи його від половецької погоні. Всі наведені приклади взято з тексту &#171,Слова&#187,.

Важливим у пропонованому контексті видається згадка про міфологічного Хорса в епізоді про князя Всеслава, який &#171,людям судяше, княземъ грады рядяше, а сам въ ночь влъком рыскаше... великому Хръсови влъком путь прерыскаше...&#187, Нагадаємо, що за єгипетською міфологією бог Хор (Гор) був соколом і царем Єгипту. Окрім того, він був &#171,небесним Хором&#187,, &#171,володарем небес&#187,, &#171,царем богів&#187,, &#171,єдиним&#187,, а також небесним тілом &#151, зіркою або сонцем. Інколи єгипетських царів називали &#171,Хор і Сет&#187, або &#171,Два соколи&#187,, а не просто &#171,Хор&#187,. В перших розділах Текстів пірамід Хор і Сет постають як брати і рівноправні правителі обох частин Єгипту. Пізніше Хора уявляли у вигляді трійці, яка складалася з небесного царя, земного царя і сокола.

Ключовою проблемою у викладеній концепції вселенського і вічного бога Хора було наступне: як можна пояснити, що він був смертним у своїй іпостасі земного царя? Тексти пірамід пояснюють, що цар Хор, помираючи, переходив у свою постійну небесну іпостась і ставав богом Осирісом, зливаючись із правителем неба, тоді як нове уособлення Хора на землі спадкувало йому. У нашому випадку, приміром, Хор &#151, Ярослав Мудрий, відійшовши на той світ, ставав Осирісом, а його наступник на київському престолі &#151, Хором.

Те, що ім’я Хора (Хорса) співзвучне зі скандинавським ім’ям Всеволода Ярославовича (Холті), а головне, те, що на ктиторській фресці у Софії Київській Всеволода зображено серед інших членів родини Ярослава Мудрого, які презентують Богу модель храму, дає нам підстави висловити гіпотезу, що у наведеному вище фрагменті, де фігурують Всеслав Полоцький і Хорс, в образі останнього виведено Всеволода Ярославича. Таким чином, набуває сенсу боротьба князя Всеслава (людина-оборотень, темна сила, зло) з великим князем київським Всеволодом (цар, світла сила, добро).

З літописів ми знаємо, що початок усобиць Всеслава та шлюб із половчанкою Анною Всеволода практично збігаються у часі. Чи не суперничали згадані князі у боротьбі за руку Анни та за військову підтримку сватів-половців? У такому випадку розкривається первинний сенс іще однієї фрази зі &#171,Слова&#187,: &#171,На седьмомъ веце Трояни връже Всеслав жребии о девицю себе любу&#187,.

Якщо погодитись із думкою багатьох дослідників, що &#171,Троянь&#187, у цьому місці тексту &#171,Слова&#187, означає троїстий союз Ярославичів (Ізяслава, Святослава, Всеволода), а склався він не раніше смерті Ігора-Костянтина Ярославича (1060), то всі три події &#151, початок усобиць Всеслава (1067), смерть першої дружини Всеволода (1067), сьомий рік троїстого союзу (1067) &#151, збігаються у часі. У цьому контексті Всеславова &#171,дівиця&#187, була справжньою дівицею, а не стольним градом Києвом, як переконані майже всі дослідники-словознавці.

Сподіваємося, що запропонований нами підхід до прочитання &#171,Слова&#187, через призму міфологічних шарів свідомості автора та героїв твору дасть змогу проникнути у глибинні сенси видатної пам’ятки української та світової культури.