Традиції та новий стиль у духовній хоровій музиці

Остапенко Л. В., Київський національний університет культури і мистецтв

Духовна музика є унікальним, специфічним явищем культури. З одного боку, вона є складовою мистецтва як акумулятора чуттєво-емоційного досвіду людства, а з іншого,-- складовою духовного життя суспільства й окремої людини. Треба відзначити, що духовна музика споконвічно була пов’язана з вірою людини у Бога, і в цьому плані вона має розглядатись не тільки з естетичної точки зору, а й з функціональної (як практична реалізація духовних потреб) і філософсько-світоглядної, що відбиває уявлення людини про систему світу та її ставлення до Творця.

Зрозуміло, що існування духовної музики в сучасному суспільстві не є суто функціональним, тобто не обмежується використанням її тільки в церковних обрядах. Вона є частиною мистецтва як особливої царини людської діяльності і посідає значне місце в концертному житті суспільства. Біблейські образи, теми хвилюють багатьох композиторів, але їх твори вже при задумі розраховані на концертне виконавство. Більш того, ті твори, що колись були складовою духовних обрядів, стали жити самостійним концертним життям, розглядаються як твори мистецтва і вивчаються мистецтвознавством.

І все ж природна різноплановість, специфічність духовної музики робить її унікальним явищем людської культури. Ця унікальність яскраво виявляється в тому, що духовна тема не тільки не зникає, а все більше і більше приваблює композиторів і є основою музичних творів концертного плану. Тому, коли ми розглядаємо духовну музику як елемент мистецтва, ми обов’язково повинні пам’ятати і про її зміст, що звернений до найвеличнішого і найпрекраснішого в душі людини.

Звідси стає ясним, чому духовна музика є дуже сильним засобом виховання. Її глибоке вивчення дає можливість відчути себе частиною свого народу, творчо переосмислити духовні і мистецькі традиції його життя. І тому вона є важливим засобом формування творчої особистості в широкому розумінні, тобто не тільки з «технологічного» боку (процес створення нових творів), а й з інтимно-особистісного, пов’язаного з новою якістю життя.

Зрозуміло, що багато моментів важко прорахувати і виразити в числах, бо є такі речі, які взагалі не можна полічити. Важко прорахувати, наприклад, обсяг духовності чи обсяг моральності, але ми можемо побачити конкретні ефекти в діях, поведінці, ставленні до мистецтва, інтерпретації творів, виконавській діяльності. У такому ракурсі духовну музику можна розглядати як засіб пізнання, як певний тип соціально-інформаційної системи, що виконує поліфункціональний характер міжсуб’єктної взаємодії, формуючи «художнє середовище» цієї системи, а також особистісні якості людини, що спонукають її на засвоєння пріоритетних загальнолюдських та художніх цінностей і розвиток свого творчого потенціалу.

Дослідники О.А. Антонова, І.Д. Бех, Р. Гуардіно, А.Ф. Лосєв, І. Ляшенко, В.В. Медушевський, Г. Муш, С.І. Уланова, М.С. Юрченко, та інші зазначають, що музичне мистецтво акумулює в собі загальнокультурну домінанту суспільства, яка віддзеркалює об’єктивні суспільні потреби, що виникають на основі конкретного типу духовного простору їхнього побутування. Духовна музика як вид мистецтва має також, як зазначає С.І. Уланова, специфічну концептуальність, ідейний зріз якої розкриває всі вияви духовного життя суспільства, його інтелектуальний та соціально-психологічний потенціал, й водночас враховує постійну дію в ньому різних часових параметрів: реального, історичного, художнього.

Звернення до історії розвитку духовної музики на Україні як процесу становлення специфічного виду хорового співу, котрий протягом часу викристалізовувався в частину єдиного художнього напряму музичного мистецтва, сприяло новому осмисленню національних надбань, що акумулюються в цьому виді музичного мистецтва. Сприйняття, розуміння та усвідомлення духовної хорової музики виступило підґрунтям освіченості, інтелектуальності, духовності в процесі його художньо-творчої діяльності.

Світовий педагогічний досвід свідчить про те, що духовна музика широко використовується в сучасних системах виховання та освіти. Вітчизняна система музичної освіти також ґрунтується на культурних традиціях українського народу, складовою якої є хорова музична спадщина, заснована на багатогранному репертуарі творів духовної музики. Таким чином, зрозуміти духовну музику поза її історико-культурним контекстом взагалі неможливо.